Казка про Перукарські Ножиці та Маленького Гномика, або Хто хоче бути першим

Жили собі в одному царстві-королівстві Ножиці. І це були не абиякі ножиці, а Перукарські. Звичайних ножиць була сила-силенна: кравецькі, швацькі, садові, паперові і ще казна-які, а ось перукарських – таких були одиниці і вони справедливо вважали себе обраними. Щоправда, хто саме їх обрав – було невідомо, проте вони самі себе так гордо величали. Зрештою, їм було чим вихвалятися. Зроблені із блискучої міцної сталі, відмінно заточені, елегантні й рухливі, вони справляли незабутнє враження на оточуючих. А ще цей відомий на весь світ фірмовий знак, який так гордо променився у них на грудях.

Отакі-то вони були непрості Ножиці Перукарські.

Проживали вони у невеликому містечку в добротному маєтку, який розташувався на затишній зеленій вулиці елітного мікрорайону. Їхній будинок був найкрасивішим.

Сусідкою праворуч у Перукарських Ножиць була Мудра Книжка. Її чепурненький будиночок упродовж усього року потопав у буянні розкішних квітів і зелені. Від самісінької ранньої весни і до перших заморозків шал різнобарв’я мінив кольорову веселку цвіту й оповивав п’янким серпанком-ароматом усю околицю.

Мудра Книжка кохалася у квітах і вазонах. Про них вона пильно вичитувала у журналах, а потім експериментувала у себе на клумбах і в горщиках. Експерименти вдалися на славу – все навкруги препишно буяло! А на широких підвіконнях ніжилися під променями сонця екзотичні кущі-вазони, назви яких ніхто не знав, хіба що Мудра Книжка.

А ще Книжка про все на світі хотіла знати-відати, недарма ж вона була книжкою, та ще й мудрою. Її чепурненький будиночок був ...