Норвегія (Королівство Норвегія)

Прапор — червоне прямокутне полотнище з синім скандинавським хрестом з білою облямівкою. Таке поєднання червоного, білого й синього походить від французького триколору і вважається символом свободи. Скандинавський хрест є загальним символом прапорів Данії і Швеції. Автором дизайну прапора Норвегії, затвердженого резолюцією норвезького парламенту в 1821 році, був парламентарій з Бергена Фредерік Мельцер.

Герб — один із найстаріших у Європі. Він бере свій початок від герба королівської сім’ї – щит із левом. Потім до зображення лева додалися корона і срібна сокира. Дизайн герба послідовно змінювався впродовж довгих років. У пізньому середньовіччі ручка сокири поступово подовжувалася, і сокира стала схожа на алебарду. Ручка зазвичай була зігнута згідно з формою щита або монети. У 1905 році вид герба для короля й уряду повторно змінився, йому повернули середньовічний зразок із трикутним щитом і левом, що стоїть вертикально.

Символ — троль, надприродна істота із скандинавської міфології. Тролі – це духи природи. Вони її охороняють і допомагають добрим людям. В усіх куточках країни стоять фігурки цих казкових істот: на лісових доріжках, у містах, садах, парках та домівках.

Цікаві факти. Норвегія – країна унікальної краси. Дивовижна й багатюща природа – головне її надбання. Норвегія вражає та закохує в себе з першого погляду. Завдяки теплій течії Гольфстрім, клімат досить м’який і літо тепле.

Море біля берегів північної Норвегії, розташованої за Полярним колом, не замерзає навіть узимку, а влітку навіть у північній частині країни температура піднімається до 20-30°С.

Тут неймовірно мінливий клімат. Туман, сонце, різкий вітер, дощ і знову туман можуть часто змінюватися, і це вражає. Норвежці навіть придумали приказку: «Не подобається наша погода? Зачекайте 15 хвилин». Найхолодніший зимовий місяць – березень, коли випадає сніг і починаються морози й ожеледь. У грудні, навпаки, можна зустріти ще незів’ялі троянди.

Природа різноманітна. Ліси, гори, річки, озера, море – усе в первозданному стані. Хорніндальсватнет – найглибше озеро Європи, що знаходиться в центральній Норвегії. Його максимальна глибина досягає 514 м. Віннуфоссен – найвищий водоспад у Європі (860 м) і шостий в рейтингу найвищих водоспадів на планеті. Найбільший льодовик у Північній Європі Jostedalsbreen теж знаходиться в Нідерландах.

Браконьєрів немає, сміття теж практично відсутнє. Завдяки морю не літають комарі та інші комахи.

У Норвегії знаходиться найпівнічніша точка материкової Європи – Нордкап. Знаходиться вона на краю скелі далеко на півночі. У гарну погоду можна побачити край льодовиків Арктики.

У Норвегії освіта й культура – на першому плані. Тут уперше у світі ввели обов’язкову початкову освіту. Взагалі на освіту Норвегія витрачає втричі більше коштів, а на охорону здоров’я – учетверо. На оборону йде значно менше.

Публічні університети є безкоштовними для студентів з будь-якої точки світу. Уряд країни купує 1000 копій кожної нововиданої книги і поширює примірники серед публічних бібліотек. Щорічно в Осло вручається Нобелівська премія. Жителі країни багаторазово ставали її лауреатами й отримували премії у сфері економіки, хімії та премії миру. Представники Норвегії зіграли важливу роль у розвитку мережі Інтернет.

Популярний веб-браузер Opera створили саме в цій країні. Норвежці вважають себе винахідниками сучасного гірськолижного спорту. Перші вигнуті лижі створили в районі Телемарк (південна частина країни) у 1850 році, а лижні кріплення, які в сучасних доробках відомі як Rottefella, винайшов інженер Bror With у 1927 році. Норвегія є абсолютним чемпіоном зимових Олімпійських ігор: представники цієї країни змогли завоювати найбільшу кількість золотих, срібних і бронзових медалей.

Аудгільд Сульберґ

Норвезька письменниця, авторка підліткової прози. Займається перекладом, літературним рецензуванням, журналістикою.

Народилася Аудгільд у 1975 році. З раннього дитинства дівчина багато читала. Її улюбленими письменниками були Роальд Дал, Астрід Лінгрен. Але книга канадської письменниці Люсі-Мод Монтгомері «Енн із зелених дахів» мала найсильніший вплив на десятирічну Аудгільд.

Сульберґ працювала у видавничій сфері та мріяла стати письменницею: це було бажання, що росло із середини, хотілося писати романи.

Те, що вона стала авторкою дитячих книжок, насправді дуже випадковий факт. Коли письменниця довгих три роки працювала над романом, перед її очима з’явився образ дванадцятирічної дівчинки, яка відрізнялася від інших дітей – була альбіносом. Так народилась ідея створити книгу для підлітків.

У 2014 році вийшла дебютна книжка письменниці «Хто проти суперкрутих», що згодом переклали різними мовами та видали в Німеччині, Франції, Швеції, Данії, Нідерландах, Чехії, Україні. Книга здобула престижну Дитячу літературну премію, і це надихнуло Сульберґ написати продовження.

Наступного року вийшли нові історії про дівчинку Анне Беа – «Суперкруті догралися». Ще за рік письменниця закінчила роботу над третьою частиною – «Привиди проти суперкрутих». Наразі Аудгільд працює над четвертою частиною.

• «Хто проти суперкрутих»
  Головна героїня книги – дванадцятирічна дівчинка-альбіноска Анне Беа, яка за кастовим поділом у класі опиняється на найнижчому рівні. «Суперкруті» однокласниці постійно її цькують, і дівчинка би цілковито втратила віру у свої сили, якби поряд із нею не було близького друга Нільса. Лише він бачить її справжньою – обдарованою співачкою, дотепною та розумною. Завдяки цьому Анне Беа не лише знаходить у собі сили протистояти булінгу, а й блискуче перемагає на конкурсі талантів, зібравши музичний гурт «Темна конячка» із таких самих, як і вона, непомітних однокласників.
• «Суперкруті догралися»
  Раніше Анне Беа, Нільсові та їхнім друзям із найнижчої у школі касти не давали спокою суперкруті. Та, схоже, крутелиці так уже допекли одна одній і всім навколо, що з ними перестали рахуватися. Тепер друзі можуть перевести подих і разом святкувати власну несподівану свободу. Але чи так уже й легко бути суперкрутими й популярними? Чи треба бути у вищій касті, щоб виступати в найкращому шкільному гурті? І чи зможуть нижча й вища касти знайти спільну мову? Усе вирішиться під час найфантастичнішої гелловінської вечірки.
• «Привиди проти суперкрутих»
  Анне Беа тепер не впізнати! Дівчинка значно посміливішала: вона співає в гурті і навіть наважується поїхати у шкільну поїздку в гори. У цій мандрівці і її друзі, і суперкруті з вищої касти пізнають нові пригоди та більше дізнаються одне про одного. Їм доведеться розгадувати таємницю привида, що видає моторошні звуки, а вночі блукає коридорами колишнього закинутого готелю. Ох, такі страхіття вам і не снилися! Тим часом Анне Беа несподівано для себе стане учасницею любовного трикутника, з якого теж непросто виплутатися.

Анне-Катаріна Вестлі

Дівоче прізвище – Шулерюд. Норвезька письменниця, розквіт творчості якої доводиться на 60-і роки минулого століття. Це період, що критики називають «золотим століттям» норвезької дитячої літератури.

Анне-Катаріна Шулерюд народилася 15 лютого 1920 року в невеликому містечку Рена, недалеко від Осло. Батьки майбутньої письменниці зуміли виховати в сім’ї дві незвичайно творчі особи. Старший брат Анне-Катаріни, Метц Шулерюд (1915-2003), залишив помітний слід у культурному житті країни.

У різні роки він був істориком, радіожурналістом, головним редактором літературного журналу і, нарешті, театральним режисером. Метц Шулерюд вважається одним із кращих знавців міста Осло. Його перу належить безліч книг, де він популярно розповідає про історію міста та рідної країни. Племінниця Анне-Катаріна – дипломат за професією, дружина нинішнього прем’єр-міністра країни.

Ранні роки, проведені разом із братом, їхні спільні ігри й зайняття, необхідна допомога батькам і рання смерть батька – усе це сформувало життєвий і письменницький досвід Анне-Катаріни. Не випадково в центрі всіх її оповідань стоїть історія сім’ї, якій по-різному доводиться долати життєві труднощі.

Після Другої світової війни Анне-Катаріна від’їжджає в Осло, мріє про кар’єру актриси: у цей час вона знялася в невеликих ролях у декількох дитячих фільмах. Тоді ж познайомилася й зі своїм майбутнім чоловіком, художником Йоганном Вестлі.

Він закінчив Норвезьку художньо-промислову академію, стажувався в Парижі. У 1947 році роботи художника брали участь у традиційній національній Осінній виставці – найбільшій події художнього життя країни. Але творчість Анне-Катаріни після їхньої зустрічі надихнули художника зайнятися ілюстрацією.

Створені Йоганном образи героїв творів дружини були напрочуд точні та із захопленням сприйняті читачами. Творчий дует подружжя Вестлі неодноразово нагороджувався національними літературними преміями. Згодом Йоганн стане й режисером екранізацій повістей дружини, а Анне-Катаріна в його фільмі виконає свою зоряну роль – роль бабусі знаменитих «восьми дітей».

Схоже, що життя пари Вестлі – якраз той випадок, коли дві творчі особи, об’єднані загальною ідеєю, можуть легко вживатися під одним дахом. Подружжя прожило разом до глибокої старості. Йоганн пішов із життя в 1993 року, Анне-Катаріна пережила його на 15 років.

Літературна творчість Анне-Катаріна Вестлі починається тоді, коли їй запропонували вести на радіо передачу для дітей, що мала складатися з невеликого сюжету, обов’язково з продовженням, щоб малюк міг його слухати, наприклад, сидячи вдома наодинці. Анне-Катаріне повинна була написати невелику розповідь і сама ж прочитати її в ефірі. Нова робота припала молодій письменниці до душі, оскільки поєднувала інтерес до літературної творчості й акторські амбіції. Так, із передачі в передачу народжувалися історії, що потім увійдуть до всіх книг письменниці.

Перші історії Вестлі були про веселого пустотливого хлопчика Уле-Александра. З них склалася її перша книга «Уле-Александр. Філібом-бом-бом». Потім виникла серія оповідань про тата, маму, вісьмох дітей і вантажівку. Критики неодноразово докоряли Вестлі в тому, що вона малює сучасний світ виключно рожевими фарбами, що в її книгах практично немає ні лиходіїв, ні важких обставин, з якими герої були б не в силах впоратися.

У 1992 році Вестлі нагородили орденом Святого Олафа. Це вища нагорода Королівства Норвегія, що вручається лише за особливі заслуги перед вітчизною, а також монархам та главам інших держав.

Анне-Катаріна Вестлі не лише читала на радіо свої історії для дітей, за що по праву була титулована «улюбленою бабусею усіх норвезьких дітей», але й виступала перед батьківською аудиторією, прагнучи переконати дорослих прислухатися до своїх дітей. Вона нерідко читала вигадані нею монологи від імені підлітків – і знову в ній поєднувалися її акторське та письменницьке амплуа.

Анне-Катаріна Вестлі прожила довге творче життя. На жаль, останні її роки зіпсувала прогресуюча спадкова хвороба Альцгеймера, що позбавила письменницю навіть можливості говорити. Померла вона 15 грудня 2008 року в приватній клініці міста Мьондален у віці 88 років.

• «Восьмеро дітей, тато, мама і вантажівка»
  Ця розповідь про дуже веселу і трішечки дивну сім’ю, де є аж восьмеро дітей і мама з татом. Ще один важливий персонаж, що виручає всіх домочадців у складних ситуаціях, – вантажівка, котру водить голова сімейства, адже він шофер. Ця машина – також член сім’ї, позаяк саме вона виручає інших домочадців у складних ситуаціях. Уся ця велика сім’я дуже скромно живе в маленькій квартирці багатоповерхового будинку. Однак при цьому їм весело та цікаво. Вони вміють радіти простим речам – святковій вечері, що зготувала мама, приїзду бабусі з села, катанню на татовій вантажівці містом і багато чому іншому.
• «Маленький подарунок Антона»
  Ця книга розповідає про дружнє та веселе сімейство, в якому ні хвилини не буває тихо, тому що Марен любить танцювати, Мартін – стрибати, Мадс – стукати, Мона – співати, Міллі – бити в барабан, Мина – волати, а Малятко Мортен – бити чим попало по всьому, до чого тільки зможе дотягнутися. Жити такою великою сім’єю, звичайно, непросто, але тут ніхто ніколи й не нудьгує.
  Одного разу у двері будиночка постукав таємничий незнайомець. Сказав, що його звуть Антон, що він син колишніх хазяїв, що 19 років не був удома і лише кілька годин тому повернувся з Америки й нічого не знав про переїзд батьків і не хотів турбувати нових мешканців. За деякий час дружна сім’я з вісьмома дітьми отримує маленький подарунок від Антона, який принесе великий клопіт.
• «Тато, мама, бабуся і восьмеро дітей у Данії»
  Ця розповідь про дружню багатодітну сім’ю, яка не нудьгує ніде й ніколи, але чергові шкільні канікули бабуся, тато, мама і їх вісім дітей проведуть особливо цікаво: вони побувають за кордоном. І нехай це всього лише сусідня Данія, зате помандрують туди герої на … велосипедах. У Данському королівстві їх очікує багато пригод. Веселій сім’ї належить пережити бурю на морі й жахливу грозу на суші, придумати норвезько-данську мову жестів, познайомитися з найпрекраснішими істотами на світі – мавпами, побувати в будинку, де жив знаменитий казкар Ганс Крістіан Андерсен, коли був ще маленьким, і зрозуміти, що за кордоном добре, а вдома все-таки краще!
• «Восьмеро дітей, тато, мама і вантажівка. У лісі»
  Ця весела розповідь про те, що щастю дітей, а також їх бабусі та батьків немає межі. По-перше, з крихітної однокімнатної квартирки вони переїхали в маленький, але все-таки просторіший будинок. Тепер у них цілих три спальні й вітальня! По-друге, у будиночку знайшлася й затишна комірка для бабусі, яка змогла оселитися разом із рідними. По-третє, новий будинок – це завжди нові пригоди! Якщо хтось і сумнівався в останньому, то Малятко Мортен зміг би його переконати, коли трохи не впав у колодязь. Так що на новому місці кожному є про що клопотати: Мортен зайнятий збором оленячого хутра, Мадс боїться йти в нову школу, Мона ображається, мама рахує ворон, а бабуся воює з нічними розбійниками.
• «Мортен, бабуся і Вихор»
  Ця розповідь про Різдво, що наближається, а вісім братиків і сестричок серйозно заклопотані: що ж подарувати на свято мамі, татові й бабусі? У Мортена, наймолодшого в цій дружній сім’ї, є мрія: змайструвати коня, та ще й такого великого, щоб на нього можна було забратися лише драбиною. Помічником малюкові стає бабуся. З бочки та підручних матеріалів вони змайстрували чудового коня, якого назвали Вихором. Настає Різдво, жителі Тириллтопена ходять один до одного в гості й дарують подарунки. Але у святкові дні уриваються екстраординарні події: спочатку хтось безпардонно краде Вихора, потім околицями розповзається чутка, що сім’я, яка живе в лісовому будиночку, – неймовірні диваки. А наостанок поліція вимушена затримати бабусю й Мортена! Але за що?