Молдова (Республіка Молдова)

Герб символізує минуле, теперішнє та майбутнє держави, відображаючи її демократичні принципи, історичні традиції народу, рівність у правах, дружбу й солідарність усіх громадян республіки. Головна частина – щит, угорі – червоне поле, унизу – синє. У центрі щита зображена голова тура, між рогами якого – восьмипроменева зірка, праворуч від голови – п’ятипелюсткова троянда, зліва – півмісяць, злегка нахилений ліворуч. Усі елементи золотисті. Щит розміщений на грудях орла, який тримає у дзьобі золотий хрест (орел-хрестоносець), у кігтях: праворуч – зелену оливкову гілку, зліва – золотий скіпетр.

Прапор — полотнище з трьома рівними кольоровими смугами, розташованими вертикально в такій послідовності від древка: синя, жовта й червона. У центрі, на жовтій смузі, розміщений Державний герб Республіки Молдова.

Символ. Молдова — країна виноградників і виноробства. Більшість знаменитих винних заводів можна відвідати тільки в ході офіційно санкціонованих екскурсій. Крікова, що знаходиться в 15 км на північ від Кишинева, – відправна точка для «винних» турів. Це практично цілком підземне місто з лабіринтом підземних вулиць, що простягнулися більш ніж на 60 км. Усі їхні назви – на честь сортів вин. Таким чином, можна побродити вулицею Каберне, а потім Піно, прогулятися бульваром Ізабелли.

Цікаві факти. Молдова — дуже мальовнича країна. Її зелені пагорби, пасторальні села, спокійні озера й величезні соняшникові поля – усе зачаровує, бо зумовлене довгою та бурхливою історією цієї землі.

Країна має найкращі виноградники у Європі, що займають більше однієї четвертої частини її території і з’явилися в Молдові задовго до її виникнення як держави. Корінні сорти надають природності й унікальності молдавським винам. На частку автохтонних сортів припадає 10% виноградників.

Майже чверть населення бере участь у процесі виготовлення вина й виноградарства. Крікова є найбільшим винним погребом у Європі, тоді як Мілештій Міч славиться найбільшою винною колекцією у світі (більше 1,5 млн пляшок вина), про що й записано у Книзі рекордів Гіннеса.

Також тут знаходиться найбільша у світі будівля у формі пляшки (28 м) – музей міцних напоїв у селі Тернівка.

Досить цікавим є той факт, що й сам контур Молдови на карті нагадує гроно винограду.

Кожна країна унікальна по-своєму, і будь-яка точка на карті зберігає свої таємниці й легенди. Чорноземи Молдови є одними з найбільш родючих ґрунтів у світі.

Країна посідає сьоме місце у світі по збору волоських горіхів.

Саме в Молдові були розроблені унікальні технології й методи виробництва і зберігання фруктів та ягід.

За Радянського Союзу Молдова виробляла спеціальну їжу для космонавтів. Північне місто Сорока добре відоме як «столиця» ромів (циган). Тут живе «Циганський король».

Найбільше село у Європі — Конгаз.

Печера Еміля Раковіца у Криве — третя за величиною гіпсова печера у світі. А у списку найбільших світових печер вона на 8-у місці.

Надбанням, унесеним до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, є геодезична дуга Струве в селі Рудь, що на півночі Молдови.

Найкрупніша тварина, яка колись жила на території краю, називалася Deinotherium (порода слона). Його скелет, другий за розмірами у Європі, знаходиться в етнографічному музеї Кишинева.

Більшість людей у Молдові знають дві мови та вільно володіють, принаймні, однією іноземною. Гагаузька мова, якою розмовляють у південному регіоні країни, включена у список мов ЮНЕСКО, що зникають. Її знають лише 180 000 людей. У країні збереглися у своєму первозданному вигляді середньовічні церкви.

Незважаючи на всі ці факти, багатство історичних пам’яток, неймовірну природу, Молдова є найменш відомою європейською країною.

Спиридон Степанович Вангелі

Молдовський дитячий письменник, перекладач.

Народився 14 червня 1932 року в селі Грінеуць, у Бессарабії, у селянській сім’ї. Коли хлопчику було 12 років, померла мати, тому дитинство було нелегким, та й до того ж ішли тяжкі передвоєнні й воєнні роки.

У 1952 році закінчив філологічний факультет Кишинівського державного педагогічного інституту, відслужив в армії, потім працював учителем у сільській школі. Спілкування з дітьми стало для Спиридона Степановича стартовою площадкою для власної космічної мандрівки – подорожі в дитинство. Його учні – перші слухачі та поціновувачі літературного таланту письменника.

Твори Вангелі починають друкувати в періодичних виданнях. Перша книга – «В країні метеликів» – побачила світ у 1962 році. Наступна – «Пригоди Гугуце» – у 1966-му. Саме вона принесла письменнику заслужену славу – Другу Всесоюзну премію з дитячої літератури. Потім з-під пера Вангелі вийшли «Гугуце – капітан корабля», «Панталонія – країна диваків», «Соловей», «Чубо з села Туртуріка» та інші. Спиридон Степанович перекладає твори зарубіжних письменників, серед яких є творчий доробок Астрід Ліндгрен.

Книги Вангелі виходять німецькою, англійською, японською, болгарською, російською, українською та вірменською мовами.

Спиридон Степанович нагороджений багатьма національними та міжнародними нагородами: Міжнародний Почесний диплом ім. Г. К. Андерсена, Державна премія МРСР, премія Міністерства освіти, Державна Премія СРСР, премія ім. Іона Крянге Румунської академії, Спеціальний приз Спілки письменників Румунії, Заслужений Майстер Мистецтв Молдови, Народний письменник.

• «Пригоди Гугуце», «Нові пригоди Гугуце»
  У книзі, що складається з багатьох оповідань, ідеться про веселі, дивовижні пригоди маленького хлопчика на ім’я Гугуце. Він дуже сміливий. Завжди знаходить справу по силам і до душі, а подекуди капосні вигадки хлопчика не дають сумувати нікому: ані йому, ані його землякам із молдовського села Троє Козенят. Але Гугуце – добрий, спостережливий, працелюбний і талановитий. Він готовий прийти на допомогу усім, хто її потребує.
• «Хлопчик з блакитного куреня»
  Ця книга – збірка оповідань. А хто ж такий хлопчик з блакитного куреня? Його звуть Раду. Хлопчикові лише три рочки. Вночі Раду спить удома, а вдень – у великому голубому курені. Разом із ним там живуть Дерева, Вітер, Озеро й Сонце. І тут починаються дива...