Китай (Китайська Народна Республіка)

У видатного майстра національної літератури, прозаїка, драматурга й публіциста два імені. Справжнє – Шу Шеюй, інше – Шу Ціньчунь.

Майбутній письменник народився 3 лютого 1899 року в Пекіні в бідній сім’ї. Ще в ранньому дитинстві втратив батька, який загинув під час Іхетуанського (Боксерського) повстання 1899-1901 років.

Лао Ше з шести років навчався в приватній школі (мати працювала прачкою, щоб оплатити навчання сина). Через декілька років хлопець перейшов у державну початкову школу, вступив до педагогічного училища, яке закінчує в 1917 році й одразу працює директором пекінської початкової школи. Викладає мову і літературу в середній школі при Нанькайському Університеті в Тяньцзині.

У 1919 році повертається в столицю, вивчає англійську мову в Яньцзинському університеті, публікує в студентському журналі своє перше оповідання. У 1934 році Лао Ше їде в Англію викладати китайську словесність спочатку в Лондоні, потім в Оксфорді.

У літературному журналі «Щомісячник прози» публікує свої романи «Філософія шановного Чжана», «Мудрець сказав» та «Двоє Ма», де відобразив розвиток буржуазних відносин у феодальному Китаї. У 1929 році Лао Ше вирішує повернутися на батьківщину, але затримується спочатку на три місяці в Парижі, а потім на півроку в Сінгапурі, де викладає у школі для китайських переселенців.

У Цзінані письменник пише роман «Дамінху», що так і не побачив світ – рукопис «загинув», коли в типографію влучила японська бомба (часи японської окупації). Лао Ше пише ряд публіцистичних статей, де закликає об’єднати зусилля для відсічі ворогу, організовує випуск журналів «Чини супротив до кінця» і «Читання для усіх».

У березні 1938 року в Чунцині, тимчасовій столиці Китаю, створюється «Всекитайська асоціація працівників літератури та мистецтва по відсічу ворогу» і Лао Ше стає її координатором. Він також пише багато творів, де засуджує зрадників батьківщини, оспівує мужність народу та дружбу між людьми різних національностей.

У 1946-1949 роках Лао Ше мешкає в США, читає лекції, а після проголошення Китайської Народної Республіки повертається на батьківщину, багато пише, займає адміністративні посади. Був оголошений «народним художником» та «великим майстром слова».

Під час «культурної революції» Лао Ше, як і багато інших письменників, піддався критиці та переслідуванню. Він встав на захист своїх товаришів по службі, які потерпали від нападок хунвейбінів, і був ними сильно побитий. За добу, 24 серпня 1966 року, його тіло в одній білизні знайшли на околицях міста, в озері Тайпінху. Верхня одіж лежала на березі, на поверхні води плавали аркуші паперу, які одразу конфіскувала поліція. Вочевидь, письменник покінчив життя самогубством.

Справжнє ім’я – Є Шао-цзюнь. Був впливовим китайським письменником, педагогом і видавцем, засновником Асоціації літературних досліджень, першої літературної асоціації під час травневого четвертого руху в Китаї, заступником міністра культури Китайської Народної Республіки.

Народився 28 жовтня 1894 року в Сучжоу, у провінції Чжецзян, Китай. Сім’я жила дуже скромно. Батько працював бухгалтером у домовласника. Коли хлопчику виповнилося шість років, він пішов до середньої школи, щоб опанувати початкову освіту. Нерідко ходив із батьком на роботу, подорожував містом, споглядав життя бідних. Ранній життєвий досвід юнака вплинув на його почуття націоналізму і сприяв подальшій кар’єрі журналіста й педагога.

У 1907 році Є Шентао перейшов до середньої школи Цаоцяо. По її закінченню до 1914 року працював учителем початкової школи.

У цей час Є Шентао пише класичні китайські романи, що опублікувалися в журналі «Libailiu», а з 1915 році працює редактором початкових підручників Шанхайської торгової преси.

Упродовж усього свого життя Є Шентао працював над створенням літературного руху, брав участь у студентській організації «Нове суспільство приливів» Пекінського університету, писав вірші, прозу, статті з літературознавства, драми, був редактором у PuShe.

У 1921 році Є Шентао став одним із засновників літературної спілки Руху Нової Літератури «Асоціація літературних досліджень», виступаючи за мистецтво реалізму, але відкидаючи принцип «Мистецтво для мистецтва». А вже в 1936 році було засновано «Спілку китайської літератури і мистецтва». У 1941-му Є Шентао працював редактором «Навчання літературі та історії», був одним із засновників «Літературного альянсу за антияпонський імперіалізм».

Розквіт творчості письменника припав на 1920-30-ті роки, коли майже щорічно виходили збірки його оповідань: «Відчуження», «Пожежа», «У місті», «Непересичений». Описуючи життя нижчих верств суспільства – учителів і учнів, селян, дрібних службовців, – засуджуючи соціальну нерівність і міжусобні війни, письменник зробив помітний внесок у розвиток критичного реалізму.

Є Шентао, фактично, – перший китайський письменник, який почав створювати казки. Його книга «Опудало» була опублікована в 1923 році й викликала неабиякий інтерес у дітей. Наступна казка – «Кам’яна фігура древнього героя» – розповідала про камінь, з якого витесали статую героя, і читачі побачили в ній приховану критику влади.

У 1928 році опублікував один із перших великих творів нової китайської літератури – роман про шлях молодого інтелігента в революцію «Учитель Ні Хуань-чжи». Книга закінчується трагічно – поразка революції в 1927 року позбавляє героя волі до життя.

Більшість журналістських робіт Є Шентао були натхненні життям людей. Він вважав, що література призначена не лише для дозвілля, але і для розкриття життя і стимулювання читачів до усвідомлення реальності. Письменник вважав, що зобов'язаний повідомити читачу про те, що відбувається насправді. Це була одна з причин, що пояснювала його бажання об'єднати літературу з журналістикою. Є Шентао вважав, що завдання літературних творів – пробудити в молоді бажання почути суспільство й усвідомити його. Ця ідеологія нагадує журналістський принцип істини. Тому, можна сказати, що Є Шентао – репортер життя.

Письменник жив бурхливим політичним життям. Він обіймав різні посади в органах влади: після комуністичної революції був заступником директора Головного управління друку і публікацій, президентом Народної освітньої публікації і заступником міністра освіти. Його також обрали в Комітет П’ятого Постійного комітету Всекитайських зборів народних представників, Національного комітету П’ятої китайської народної політичної консультативної конференції, головою Китайської асоціації сприяння демократії.

Помер у Пекіні 16 лютого 1988 року на 94-му році життя. Є Шентао значно вплинув на вдосконалення сучасної китайської мовної освіти. Він привніс нову ідею китайським педагогам: учнів потрібно навчати методам навчання, а не довгому і детальному змісту книг. Вона була проривом у традиційній китайській освіті, що значною мірою ґрунтувалася на запам’ятовуванні та ідеологічній обробці.

Крім того, письменник цінував особисті якості школярів і сприяв розвитку їхнього критичного мислення. Є Шентао припускав, що це має бути всередині дитини і слугувати підґрунтям для навчання впродовж життя.