Канада

Прапор — символ національної єдності. Він представляє всіх громадян країни, не поділяючи їх за расами, мовами, віруваннями чи світоглядом. Це полотнище з трьох вертикальних смуг: червоної, білої і червоної. Біла смуга вдвічі ширша за червону. У її центрі зображений червоний кленовий листок. Червоний і білий кольори символізують дві нації, представники яких першими переселилися до Канади: англійці та французи воювали між собою під кольорами ланкастерської червоної троянди і білої лілії. Кленовий листок символізує єдність та непохитність нації.

Герб — це розташований у центрі щит, де зображені чотири емблеми, що символізують 4-х засновників Канади (англійця, шотландця, ірландця та француза), і гілка канадського клена. З одного боку щит підтримує золотий лев Англії, який несе королівський прапор на срібному списі з золотим вістрям; з іншого – білий єдиноріг Шотландії з золотими рогом, гривою та копитами, який тримає прапор королівської Франції. Щит покривають мантія і королівський шолом, на гребені якого сидить коронований золотий лев із гілочкою клена.

Гребінь — вінець, обплетений червоним і білим шовком. Лев символізує доблесть і мужність, гребінь – опору в особі генерал-губернатора. Імперська корона зверху символізує монархію як верховну владу над Канадою. У нижній частині щита розміщений девіз «Від моря по море». Ці слова взято з Псалма 72 Біблії. На стрічці, що обвиває щит, міститься девіз «Вони бажали кращої країни». Внизу герба – емблема, що складається з переплетених англійської троянди, шотландського чортополоху, французької лілії та ірландського трилисника.

Символ. Сі-Ен-Тауер — оглядова й телекомунікаційна вежа заввишки 553,3 метри в центрі міста Торонто. Вона була найвищою будівлею планети впродовж 31 року (від 1976-го до 2007-го), поступившись хмарочосу Бурдж Халіфа (місто Дубай, Об’єднанні Арабські Емірати). Але Сі-Ен Тауер залишається найвищою будівлею Західної півкулі, визначальною спорудою панорами Торонто та одним із символів Канади. Щорічно її відвідують більше 2 млн туристів.

Цікаві факти. Канада — цікава країна, повна таємниць, загадок і красивих пам’яток. Тут більше внутрішніх озер і річок, ніж у будь-якій іншій країні світу. 2,2% загальної площі займають 43 парки.

Найвищим піком є Маунт Логан (5 959 м), Баффінова Земля – найбільший острів (його площа становить 507 451 км2, населення становить лише 11 тис чоловік).

Делла Фолс — найвищий (440 м) водоспад Канади. Він у кілька разів вищий, ніж усесвітньо відомий Ніагарський водоспад (53 м).

Найдовшою річкою Канади є Маккензі.

Найбільша провінція — Квебек.

У Канаді знаходиться тільки одна пустеля, де мешкає понад 300 рідкісних тварин і понад 100 рідкісних видів рослин.

А ось ще одне загадкове місце: поблизу берегів Канади є острів Сейбл, який кочує. Його землі омиваються відразу декількома морськими течіями, тому острів постійно змінює своє розташування й розміри. Моряки називають його пожирачем кораблів.

Кордон між Канадою і США є найдовшим у світі. Він простягається на 8 891км, включаючи 2 475 км кордону з Аляскою. Жодні інші сусідні держави не мають настільки довгого спільного кордону.

У Канаді найдовша у світі лінія морського узбережжя, що в цілому становить 244 тис. км. Найнижча температура за всю історію Північної Америки була зафіксована в містечку Санг. На території Юкон – мінус 630 С. Така температура спостерігалася 3 лютого 1947 року.

Окремі території Канади вкриті снігом близько 6-и місяців на рік.

Східне узбережжя країни близько 1000 року до нашої ери населяли вікінги. Археологічні докази існування такого поселення були знайдені на острові Ньюфаундленд.

Майже половина населення Канади народилися в інших країнах.

Національна гра країни – хокей. Баскетбол винайшов канадець Джеймс Нейсміт. Він хотів, щоб студенти спортивної школи Спрінгфілда, що в штаті Массачусетс, узимку займалися спортом у приміщенні. На узбережжі міста Нанаймо щорічно влаштовують морські гонки. От тільки замість човнів учасники запливу використовують ванни. А щоб вони летіли по хвилях, до них кріплять двигуни.

У країні винайшли багато значущого – баскетбол, електричну лампочку, електричну плиту, електронний мікроскоп, телефон, телебачення тощо.

У 1915 році Канада подарувала Лондонському зоопарку чорне ведмежа на ім’я Вінніпег, або «Вінні». Хлопчик Крістофер Робін Мілн побачив ведмедика і швидко зрозумів, що він став одним із його улюблених тварин у парку. Це підштовхнуло його батька, Александра Мілна, написати оповідання про Вінні-Пуха.

Торгівельний центр West Edmonton Mall – найбільший у північній Америці: парковка на двадцять тисяч автомобілів, більш 800 різних магазинів і 23 000 співробітників. Щодня його відвідують від 60 000 до 150 000 покупців.

Ернест Сетон-Томпсон

Канадський письменник шотландського походження, художник-анімаліст, один з ідеологів і натхненників скаутського руху.

Народився Ернест 14 серпня 1860 року. Батько майбутнього письменника мав чималий статок. Він був власником близько десяти суден, що перевозили товар в усі кінці світу.

У родині зростало чотирнадцять дітей (четверо з них померло в ранньому віці). Ернест – наймолодша, десята дитина. Уже з раннього дитинства він щиро полюбив тваринний світ. Тільки-но мама показувала йому пташку чи комашку, як хлопчик одразу переставав плакати. Взимку вона його замотувала в ковдру, і малюк уявляв себе деревцем. Слухаючи улюблені казки про «Червону Шапочку» і «Вовка та семеро козенят», завжди симпатизував вовку.

Любов до природи, до тварин зокрема, Ернест проніс усе своє життя. Проте Сетон-Томпсон був не тільки натуралістом, він поєднував у собі ще й талант чудового письменника і прекрасного художника-анімаліста. Першим у світі написав оповідання, головними героями яких були справжні звірі і птахи. З великою любов’ю, правдиво і захоплююче він змальовував їхню нерідко драматичну поведінку.

Письменник неодноразово спілкувався з безсловесним населенням Землі, вивчав його поведінку. Йому було що розповісти людям, а все незрозуміле з життя тварин «перекладав» людською «мовою». Тобто його незвичайні герої, як і люди, думають, сподіваються, розмірковують, вирішують, помиляються бояться невідомого, незрозумілого.

Першу збірку своїх оповідань письменник видав у 1898 році. Вона називалася «Тварини, яких я знав». Слідом з’явилися книжки «Доля гнаних», «Тварини-герої», «Дикі тварини у себе вдома».

За порадою свого друга, англійського письменника Редьярда Кіплінга, замість видання словника на тему життя у природі, Сетон-Томсон подав усю важливу інформацію в художній формі – у романі «Маленькі дикуни».

Його книги про тварин («Тварини-герої», «Життя гнаних», «Біографія Гризлі», «Мустанг-іноходець»), а також про людей, які живуть серед природи, про мисливців, дітей, котрі вивчають рідну природу («Рольф в лісах», «Маленькі дикуни»), мали небувалий успіх у юних та дорослих читачів.

Помер письменник 23 жовтня 1946 року

• «Лобо»
  Ця захоплива книга розповідає про легендарного Лобо – вожака зграї сірих вовків, який багато років тримав у страху фермерів Нью-Мексіко. Розумний, сміливий хижак, граючись, залишав у дурнях найдосвідченіших переслідувачів. Він полював, де йому заманеться, легко обходив капкани, застерігав зграю від хитрих пасток і завжди отримував свою здобич. Хто тільки не намагався здолати великого вожака! Однак Лобо і його зграя завжди опинялися на висоті. Так було доти, допоки мисливець не вирішив відібрати у вовка найдорожче...
• «Доміно»
  Ця весела та сумна, добра та неповторна книга про справжніх лісових мешканців лиса Доміно та кролика, якого звуть Джек Бойовий Коник. Тваринки були красивими, розумними, відважними. Саме ці якості зробили їх бажаною здобиччю для мисливців. Але друзі здолали всі небезпеки та перешкоди на шляху до свободи.
• «Маленькі дикуни»
  У творі йдеться про хлопчика Яна, який мріяв вивчати життя тварин. Улітку зі своїм другом Семом він поселився в лісі. Поринувши у світ дикої природи, хлопці живуть як справжні індіанці. Вони вчаться розпізнавати сліди птахів і звірів, на практиці дізнаються, як зробити лук і зшити мокасини, як без сірників розвести багаття і знайти дорогу в лісі, коли ти заблукав, і багато-багато іншого.

Жіль Тібо

Канадський письменник, ілюстратор. Народився Жіль Тібо 18 липня 1951 року в невеличкому містечку Ніколі, розташованому в 150 км від Монреаля.

Як і всі хлопці, Жіль займався спортом, брав участь у змаганнях з велоспорту, багато читав. Щосуботи поштар приносив свіжий номер газети «La Presse», на шпальтах якої була секція коміксів. Вдихаючи запах типографських чорнил, хлопчик занурювався у пригоди улюблених героїв – Тарзана, Фантома, Астеріксат...

Чесно кажучи, Тібо не дуже старався у навчанні. Уроки для нього були нудними. Він вітав у мріях, спостерігаючи за хмарами, малюючи щось на полях свого блокнота.

І одного разу Жіль намалював міні-комікс, який прочитав увесь клас. Стало зрозумілим, що в нього – неоцінимий талант!

Тепер юнак довгими вечорами малював у підвалі сімейного будинку, в імпровізованій художній майстерні.

У віці 16 років Тібо публікує свої перші роботи, кидає навчання, аби цілком присвятити себе головній пристрасті – малюванню.

Жіль Тібо створює комікси, мультфільми, графіку, обкладинки музичних альбомів, обкладинки книг. І ось у 1976 році він відкриває для своєї творчості новий дивовижний світ ілюстрацій дитячих книг, залишає всі інші форми мистецтва і працює в інтересах дитячої літератури. Тібо вважає себе філософом і мрійником, який малює дивовижну кольорову поезію, повну емоцій та фантазій.

З 1976 по 1979 роки обіймає посаду художнього керівника видання «Le Tamanoir». У 1987 році він створив образ Аннабель Лі, ілюстрованої версії поезії Едгара Алана По, який зробив його всесвітньо відомим художником.

Оформивши ілюстрації для більш ніж 50-и книг, Жіль відчув необхідність розповісти на книжкових сторінках власні історії, яких на сьогодні вже більше сотні. Робота приносить письменнику велике щастя й задоволення, з чим він і намагається поділитися з читачами.

Книги Жіль Тібо пише не тільки для дітей, так і для тих дорослих, які вміють мріяти. За допомогою творів автор викликає в читачів ряд емоцій: змушує плакати, сміятися, вірити в життя.

Твори письменника відзначені багатьма преміями та нагородами. У 1992 році за книгу «Саймон і місто картону» Жіль Тібо отримав премію генерал-губернатора (молодіжна література та ілюстрації).

У 1996 році – вдруге стає лауреатом премії генерал-губернатора в категорії молодіжної літератури (текст) за свій перший роман «Noémie, The Secret of Mrs. Lumbago».

У 1997-му Тібо був номінований на Нобелівську премію з літератури, премію Ганса Крістіана Андерсена.

У 1999 році його книга для підлітків «Червона ніч» номінована в кращій книжковій категорії у книзі М. Чрісті.

У 1999-му письменник отримав премію Christie за свою книгу «Red Shy».

У 2000 році митцю вручено премію Christie за книгу «Les yeux noirs».

Жіль Тібо сказав: «Мені подобається жити з моїми персонажами впродовж декількох місяців, а потім залишати їх для інших і знову знаходити їх. Це схоже на те, як знайти друга і поділитися своїм життям… Мої персонажі впливають на мене так само сильно, як я впливаю на них».

• «Так багато книжок!»
  Головний герой казки Ніколас лише наміриться почистити зуби чи покататися на велосипеді, а хтось одразу дає йому книжку про те, як це потрібно робити. І він починає діяти згідно з правилами ... Але що робити, коли ти вже прочитав цілу купу повчальних книжок? Авжеж, шукати щось нове!
• «Де мій хокейний светр?»
  Ця розповідь про велику проблему – знайти хокейну форму напередодні першого тренування в цьому сезоні! Де він тільки її не шукав: у спальні, у гаражі, у підвалі, навіть під ґанком! І всі докоряють хлопцеві: «Ніколасе, хто має знати, де лежать твої речі?». Та врешті-решт він знаходить свої речі – наплічники, ковзани, шолом... Та от чи встигне хлопець знайти ВСІ обладунки?
• «Кохання Ніколаса»
  А ця історія про те, як Ніколас виручає зі складних ситуацій багатьох дівчаток й за це нагороджується поцілунками. Йому це просто приємно доти, допоки він раптом не зустрічає Хлою!
• «Найкращий воротар усіх часів»
  Ця історія розпочалась ось так: Ніколас лежав у ліжку і спокійно читав книжку, коли в кімнату тихо зайшов тато. – Ану вгадай, синку, що сталося? У вашій команді захворів воротар. Як ти дивишся на те, щоб зіграти завтра на воротах? – Клас! – не замислюючись, вигукнув Ніколас. – Без проблем! Проте хлопець до цього ще не відбив жодної шайби... О, це мала бути гра, що запам’ятається на все життя!
• «Подарунки Ніколаса»
  Це – нова історія про Ніколаса, який запрошений на день народження своєї подруги Лоуренс! Але його скарбничка майже порожня. Він заповзятливо брався за виготовлення то одного, то іншого подарунка. Невдача за невдачею, Ніколас у відчаї... Аж раптом у нього з’являється чудова ідея!
• «Поквапся, Ніколасе!»
  Цього разу після уроків Ніколас мусить багато куди ще встигнути. Скрипка, карате, стрільба з лука, драматична студія, синхронне плавання... і в будні, і навіть у вихідні. Ніколас має покласти край оцьому божевіллю. Але як?
• «Фанат футболу»
  Ця розповідь про те, як Ніколас тренується напередодні свого першого футбольного турніру. Він копає м’яч по всьому будинку – у кімнаті, на кухні, у вітальні… І це зводить усіх з розуму!