Хорватія (Республіка Хорватія)

Прапор – прямокутне полотнище, на якому три рівновеликі горизонтальні смуги (верхня – червона, середня – біла й нижня – синя) – символи цілісності народу та герб Республіки Хорватія посередині.

Герб – щит, на якому у формі шахівниці розташовано 25 червоних і білих квадратів. Зверху його прикрашає стилізована корона, що складається з 5-и ланок у вигляді (зліва направо) старого історичного герба Хорватії, Республіки Дубровник, Далмації, Істрії та Славонії. Згідно зі старовинною легендою, квадрати шахового поля в гербі Хорватії з’явилися не випадково. Одного дня слов’янський правитель Светослав Суринія (Х століття) зіграв із венеціанським дожем П’єтро II партію в шахи. Умова: той, хто переможе, отримує право на володіння містами Далмації. У результаті це право дісталося Светославові, що й дало привід змалювати шахи на його гербі.

Національний символ - незвичайна й чудова хорватська квітка ірису «Перуника». Назва походить від імені стародавнього словянського бога Перуна та його дружини - Перуники. За легендами, коли блискавки Перуна били об землю, після ударів там виростали надзвичайно красиві квіти кольорів веселки, адже iris у перекладі з грецької - веселка.

Хорвати, які говорять на кайкавіце, називали богиню Перунику ще Лелею. Тому й квітка в них «Леля». Для жителів району Дубровніка вона «богіша» (богиня).

У Хорватії поширені 12 диких видів ірисів, зокрема ірис хорватський, ілирійський ірис, болотний ірис, що охороняються законом. Кольори квіток мають особливу символіку. Фіолетовий символізує мудрість і вітання, блакитний – надію і віру, жовтий – пристрість, а білий – чистоту й невинність. Зображеннями ірису прикрашали сорочки, сарафани, шалі, рушники, посуд, стіни будинків.

Цікаві факти. Яскраво-червоне розмальоване ліцітарське серце – символ Загреба. Його можна зустріти на магнітах, подушках, брелоках. А можна і ... з’їсти.

Хорватія, як правило, вважається екологічним і комфортним місцем для відпочинку, з красивими пейзажами, затишними вуличками та старовинними замками. Тут сонячно 270-300 днів на рік. І це найвищий показник у Європі.

На території країни – 1 145 островів. Із них тільки 47 населені, 651 носять статус безлюдного острова, 389 характеризуються як скелі, 78 – як рифи.

На Істрії, півострові в Адріатичному морі, є своя вежа, що падає, – дзвіниця заввишки 22 метри, відхилена від вертикалі майже на півметра.

На острові Млет розташувався рідкісний природний феномен – острів на острові: у центральній частині одного – водойма, посеред якої – інший, маленький острів.

У Трогирі є унікальна каплиця, прикрашена барельєфами з зображень 150-и людських силуетів. Найменший у світі собор знаходиться в місті Нін.

У Лудбрег щорічно 1 квітня з фонтану замість звичайної води ллється вино.

Бол – популярний курорт на острові Брач. Недалеко від нього розташований всесвітньо відомий пляж Золотий мис, унікальність якого полягає в тому, що його форма змінюється в залежності від напрямку вітру і течії.

У стародавньому хорватському місті Задар є морський орган у вигляді сходів на набережній – архітектурна споруда й експериментальний музичний інструмент, автором якого є Нікола Башич. Орган – система з 35-и труб під ступенями набережної, з отворами на тротуарі – для виведення звуку. Залежно від сили та швидкості коливань хвиль і повітря у трубах виникають різні звуки. У результаті виходить медитативний звук, що триває безперервно, як вічний концерт.

До речі, американський Білий дім спорудили з хорватського каменю, видобутого на острові Брач. Список пам’яток, побудованих з цього матеріалу, доповнюють такі архітектурні шедеври: Будівля парламенту і Новий Палац (Відень, Австрія), Будівля Парламенту (Будапешт, Угорщина) і палац римського імператора Діоклетіана (Спліт, Хорватія).

Знаменита порода собак «далматинці» прийшла до нас з Хорватії. Ці пси мають унікальний окрас і їх легко впізнати. Порода отримала свою назву від регіону Далмації, де, як передбачається, вона виникла.

Краватку як елемент чоловічого одягу також придумали в Хорватії. За легендою, коли солдат вирушав на війну, його подруга або дружина одягала вузький шарф на шию, як нагадування про їхню любов. Різноманітність краваток і мода на них з’явилася в XVII столітті, коли у Франції придумали зав’язувати його під комір сорочки.

Івана Брлич-Мажуранич

Найвидатніша хорватська дитяча письменниця.

Народилася Івана 18 квітня 1874 року в Огулині. Батько – Володимир Мажуранич – письменник, адвокат й історик. Дідусь – Іван Мажуранич – політик і поет, бабуся – Олександра – сестра грецького мовознавця Димитрія Деметра.

Навчалася Івана приватно і здобула чудову освіту, володіла декількома мовами.

У 1892 році одружилася з адвокатом і політиком Ватрославом Брличем, у них народилося шестеро дітей.

«Працюючи» мамою, Івана мала нагоду добре познайомитися з психологією дітей i таким чином зрозуміти чистоту й наївність їхнього світу. Ще змалку вона почала писати поезію, есе, щоденники, але її перші твори не друкувалися аж до початку ХХ сторіччя.

Збірка оповідань і пісень для дітей «Хороші і погані» вийшла в 1902 році у власному виданні Брлич-Мажуранич. Новели й тексти, подібні до серії просвітніх статей під назвою «Школа і канікули», виходили постійно, починаючи з 1903 року. Але справжню увагу літературної публіки привернув роман для дітей «Чудесні пригоди і нещастя підмайстра Хлапича», виданий у 1913 році.

Вершиною поетичної творчості Брлич-Мажуранич критики вважають збірку «Оповідання з давнини», що вийшла в 1916 році.

Двічі письменниця була висунута на здобуття Нобелівської премії (1931, 1938), а в 1937 році Івана стала першою жінкою членом тодішньої Югославської, а сьогодні Хорватської академії науки та мистецтва.

Проза Брлич-Мажуранич є простим синтезом життєвого ідеалізму, природності виразу й делікатності рідкісного гумору.

Померла Івана Брлич-Мажуранич 21 вересня 1938 року.

Видавництво «Школська книга» міста Загреб заснувало в 1971 році літературну премію «Івани Брлич-Мажуранич» з метою нагородження літературної творчості, призначеної для дітей та молоді.

Часто письменницю називають хорватським Андерсеном (завдяки природній віртуозності дитячого оповідача) і хорватським Толкіном (завдяки поринанню у фантастичний світ міфології). Твори Івани Брлич-Мажуранич перекладені майже всіма європейськими мовами.

• «Дивовижні пригоди малого Хлапича»
  У книзі розповідається про хлопчика Хлапича – підмайстра, який служив у шевця Мрконі. Хлапич – малий, як лікоть, веселий, як пташка, хоробрий, як Марко-королевич, розумний, як книга, та добрий, як сонце, – подався в далеку мандрівку, щоб допомагати всім людям, яким потрібна допомога...
• «Казки давнини»
  Ця книга через казку повертає до життя загублений світ дохристиянських вірувань хорватів. Косєнка, Регоч, Стрибор, Ягленаць, Рутвиця, Палунко, Вєсть, Потєх, Малик Тинтилинич, Сварожич і Бєсомар утілюють у собі високі людські моральні якості, як-от вірність, любов і добродійність, але так само й мінливість і слабкість.
• «Деревинець Топорко і дев’ятеро жупанчат»
  У казці розповідається про діда Невмиваку, який любить, коли хтось дбає про лісові рослини. От заможний жупан полив молоді буки – і його заповітна мрія мати синів збулася. Дев’ять буків стали йому синами. Але й десяте деревце, молодий граб, теж перетворилося на хлопчика.