Фінляндія (Фінляндська Республіка)

Прапор – прямокутне полотнище білого кольору (символізує сніг, що покриває країну довгими зимами) з синім скандинавським хрестом – це тисячі фінських озер і чисте небо.

Герб – коронований золотий лев на червоному щиті. Права передня лапа замінена рукою в обладунку, що тримає срібний меч із золотою рукояттю. Лев стоїть задніми лапами на срібній шаблі сарацина із золотою рукояттю. Щит усіяний 9-тьма срібними трояндами. Лев – стародавній скандинавський символ влади й могутності, лицарства (рука), а шабля сарацина – причетність до загальної культури християнської Європи в боротьбі з мусульманами.

Символ – фінський Санта-Клаус, якого звуть «Йоулупуккі», що в перекладі означає «Різдвяний козел», – живе у столиці Лапландії в містечку Рованієм. У нього є паспорт із зазначенням дати народження «давним-давно», свій робочий офіс і навіть молода дружина Йолуморі, ім’я якої перекладається як «бабуся Різдво». Писати листи можна за адресою:

Santa Claus
Santa Claus Main Post Office
FI-96930 Arctic Circle
FINLAND

Цікаві факти. Фінляндія – казковий край. Три чверті території країни вкривають густі ліси. Тут є майже 188 тисяч озер, 650 річок та 179 500 островів. Столиця Фінляндії є найхолоднішим містом у світі. У небі над ним іноді можна спостерігати північне сяйво.

Середньорічна температура не перевищує 00 С, а 51 день у році сонце тут майже не світить.

На рік припадає близько 120 дощових днів. У найпівнічнішій частині країни сонце не сідає 73 дні, унаслідок чого є білі ночі.

Місто забезпечується водою завдяки найдовшому у світі тунелю, що проходить через гори. Вода з водопроводу настільки якісна, що її експортують в інші країни світу, наприклад, до Саудівської Аравії, яка вже багато років купує воду у фінів.

Гельсінкі – єдине місто у країні, де є трамваї і метро.

На вулицях невеликих містечок на півночі Фінляндії іноді дійсно можна зустріти оленів.

Їздити на велосипеді обов’язково потрібно в шоломі, інакше поліція може оштрафувати (загальна протяжність велосипедних доріжок у столиці – понад 1000 км).

Символами міста вважається клен і білка.

Фіни дуже люблять різноманітні змагання. Тут проводяться своєрідні чемпіонати: чоловіки носять своїх дружин на відстань, учасники змагаються в метанні мобільними телефонами (країна є батьківщиною найбільшої компанії мобільних телефонів Nokia, тут немає стаціонарних телефонів-автоматів) тощо.

Відомо, що фіни захоплюються гольф-клубом. При цьому водночас змагаються учасники двох країн, тому що половина полів клубу знаходиться на території Фінляндії, а половина належить Швеції.

Ковзани для катання по льоду винайшли саме в сучасній Фінляндії. Причому сталося це близько п’яти тисяч років тому. Для таких первісних ковзанів замість лез використовували заточені кістки тварин.

У Фінляндії безкоштовна освіта як для громадян країни, так і для іноземців. Навчання в багатьох університетах ведеться англійською мовою. Початкова й середня освіта вже кілька років лідирує у світовому рейтингу якості освітніх систем. Фінські школярі займають кращі місця в міжнародних перевірках знань. Система оцінок і домашніх завдань для дітей з’являється тільки у старших класах. Школярі складають лише один обов’язковий іспит у 16 років.

Усі вчителі шкіл мають ступінь магістра та високий соціальний статус.

Туве Маріка Янссон

Фінська художниця шведського походження, романістка, дитяча письменниця та ілюстраторка.

Народилася Туве 9 серпня 1914 року. Батько – Віктор Янссон – відомий скульптор, мати – Сігне Гаммартсен – дизайнер-графік. Дитячі роки майбутньої письменниці пройшли в будиночку рибалки на невеличкому острівці у Фінській затоці Балтійського моря.

Одного разу Туве Янссон сперечалася про щось зі своїм братом Ларсом і, передражнюючи його, намалювала на стіні маленького бегемотика. Вона тоді й гадки не мала, що зватимуть його Мумі-троль, і згодом він стане найвідомішим казковим персонажем.

Закінчивши середню школу, Туве вивчала художнє мистецтво в Гельсінкі, Стокгольмі, Флоренції, Парижі. Її живописні роботи було представлено на багатьох виставках Фінляндії та Швеції, а перша персональна виставка відкрилася в Гельсінкі 1943 року.

Туве Янссон захоплювалась англійською літературою і тому з особливим запалом працювала над малюнками до книг Л. Керролла та Дж. Толкієна. А в 1938 році написала та проілюструвала власну книгу – казкову повість «Малюк троль та велика повінь», що започаткувала нові історії про «білих бегемотиків».

Популярність письменниці дуже швидко вийшла за межі її рідної Фінляндії. Нині твори Янссон відомі в усьому світі, оскільки їх перекладено більше ніж 30-тьма мовами. Саме книги про мумі-тролів принесли письменниці загальне визнання, її талант оцінений різноманітними преміями та нагородами, найголовніша з яких – Міжнародна золота медаль імені Г. Х. Андерсена.

Померла письменниця 27 червня 2001 року. Похована на столичному цвинтарі Гієтаніємі.

• «Країна Мумі-тролів»
  У циклі казок ідеться про дивовижних істоток, що населяють Долину Мумі. Тут відбувається те, про що мріють діти: можна літати на хмарах, грати у «джунглі», у «театр», винайти корабель, що ходить і морем, і сушею, і дном океану. Жителі Мумі долини ніколи не сумують Один із них – Мумі-троль – смішний, веселий, вигадливий бегемотик. Він любить подорожі та пригоди, несподіванки й небезпеки, загадки та ігри.
• «Літня книжка»
  У казці розповідається про те, як Софія з бабусею і татом проводять літо в хатинці на острові. Тут неспішно минають дні, узбережжя обвівають вітри й оминають рибацькі човни, вряди-годи навідуються нечасті гості, а морем до берега прибиває залишені кимось «скарби». Бабуся з онукою вибираються на прогулянки і говорять про все на світі: про птахів і квіти, про Бога і страхи, про ночівлю в наметі, забобони, нестерпних родичів. І хоча вони і словом не згадують про найважливіше – смерть мами й самотність, любов і взаємне прийняття пронизують кожну хвилину їхнього маленького затишного літа.

Захаріас (Цакаріас, Сакаріас, Цахріс, Захріс) Топеліус

Фінський письменник і поет, швед за національністю, дослідник карело-фінського і саамського фольклору. Писав шведською мовою.

Народився 14 січня 1818 року в садибі Кюдднес у Вестерботтн біля міста Нюкарлебю, Фінляндія.

Батько – Сакаріас Топеліус-старший, відома у країні людина, лікар. Захоплювався народними фінськими піснями (рунами), записував їх зі слів коробейників, які заходили у Фінляндію з Карелії та були частими гостями в будинку Топеліусів.

Виховувати Захаріуса запросили няню Бріту, відому казкарку. Вона розповідала хлопчикові про відьом і чаклунів, про чарівну гору Растекайс, про оленя з позолоченими рогами, про хороброго хлопчика Сампо і страшного гірського короля Хийсі. На цих казках Бріта вчила Захаріаса фінській мові, адже в сім’ї говорили шведською.

Великий вплив мали на Топеліуса казки Андерсена.

Коли Захаріусу було 11 років, його відправили навчатися до школи в Улеаборге, щоб він загартував характер й опанував фінську мову. Через три роки юнак подався у столицю, Гельсінгфорс, де готувався до іспиту на атестат зрілості. У 1833 році 15-річний Топеліус склав екзамен і вступив в університет. Далі його наукова кар’єра розвивалася стрімко: у 29 років він став доктором історичних наук, а у 36 – професором.

У 1845 році Захаріас Топеліус одружився на своїй землячці Емілії Ліндквіст. Вона мала як літературний, так і художній талант. Нерідко читала й коментувала написане чоловіком. Віддане служіння його творчості воістину не знало меж. Емілія була ілюстратором однієї з перших дитячих книг письменника, після чого власноручно розфарбувала картинки в усіх 500-х (!) екземплярах.

Творчість Топеліуса різноманітна. За роки літературної роботи він створив безліч романів, повістей, п’єс, поем, віршів. Його лірика глибоко патріотична, пронизана любов’ю до батьківщини та її природи – «Танення льодів на річці Улео», «Лісові пісні», «Зимова вулиця» тощо. У пізніших віршах Топеліуса переважають релігійні мотиви.

Крім того, письменник знаменитий історичною прозою – романами, повістями й оповіданнями, де позначився вплив на нього Вальтера Скотта, Віктора Гюго. Художнє полотно «Герцогиня Фінляндська», опубліковане Топеліусом 1850 року, започаткувало розвиток національно-історичної романістики у фінській літературі.

Помітний слід залишив письменник і у світовій дитячій літературі. Казки для дітей принесли йому європейську славу. Історії виходили окремими збірками в 1847-1852 роках. На відміну від Ганса Крістіана Андерсена, який нерідко писав для дорослих, Топеліус творив переважно для дітей. Частина його казок – літературна обробка фольклору.

Письменник не вважав казки своїм головним творчим напрямком. Проте для багатьох він став майстром-казкарем, особливо по смерті.

На казках Топеліуса у Фінляндії, Швеції та інших країнах виросли цілі покоління.

У 1886 році Захаріаса Топеліуса Шведська академія за літературні заслуги нагородила золотою медаллю.

Митець помер 12 березня 1898 року.

• «Зимова казка»
  Герої казок цієї книги – тварини й рослини, казкові тролі й лісові феї, наділені мовою, почуттями. Вони вміють радіти і гніватися. А звичайні хлопчики та дівчатка, які живуть у суворих умовах півночі, мають гарячі та добрі серця.
• «Подарунок морського царя»
  У цій книзі живуть Унда Марина Морська хвилька, пастушок Сікку, малюк Сампо, син лісового царя Королевич Флоріо, домовик – сторож замку Обу, старе подружжя рибалок – Матте і Майя Лосось, і принцеса Адальміна.
• «Казка про старого гнома»
  Ця казка про старого-старезного гнома, який жив колись у підземному замку Обу. Він мав таку довгу сиву бороду, що міг нею двічі оперезатися. Доброму й водночас примхливому гномові було десь років із 700.