Естонія (Естонська Республіка)

Прапор — прямокутне полотнище з трьома рівновеликими горизонтальними смугами синього, чорного та білого кольорів. Неофіційно свій національний прапор естонці називають «синьо-чорно-білий».

Є декілька версій використання таких кольорів. За першою, синій – символ неба, озер та морів країни, чорний – колір рідної землі, білий – символ прагнення естонського народу до свободи та щастя. За другою, синій колір уособлює національну квітку Естонії – волошку; чорний (колір селянських курток та ріллі) символізує складне минуле та відданість патріотів Батьківщині; а білий є уособленням завзятості та працьовитості народу, його прагнення до просвіти.

За третьою версією, синій колір уособлює взаємну довіру та вірність; чорний указує на пращурів естонців – представників стародавнього народу, які, відповідно до геродотової «Історії», зодягалися в чорне; а білий символізує сніг, яким укрита естонська земля впродовж кількох місяців на рік.

Також кольори естонського прапора тлумачать поезією Мартіна Ліппа «Естонія, Естонія, слався!». У вірші синій є кольором неба, чорний – землі, а білий – стовбурів берези.

Герб — це золотий щит із зображенням трьох синіх левів, що крокують. Ліворуч і праворуч він обрамлений двома гілками дубового листя, які перехрещуються під ним. Леви символізують хоробрість – у боротьбі за свободу в давні часи, у ході повстання 1343 року, у боротьбі за свободу в 1918–1920 роках. Вінок дуба – це наполегливість та сила, вічнозелені традиції свободи.

Символ Таллінна. Старий Томас – один із символів і стражник столиці, що знаходиться на верхівці шпиля талліннської міської ратуші. Відповідно до легенди, щовесни в середньовічному Таллінні, на площі біля Великих Морських воріт, влаштовувалися змагання найкращих лучників міста. Стрільцю, якому вдавалося вразити мішень – дерев’яну фігурку папуги, установлену на верхівці високої жердини, вручали великий срібний кубок.

І ось одного разу, коли високоповажні лицарі тільки-но вишикувалися в ряд і натягнули свої луки, папуга, пронизаний чиєюсь стрілою, несподівано звалився. Невідомим стрільцем виявився звичайний талліннський юнак – бідняк Томас. Пустуна насварили як слід і змусили поставити мішень на місце.

Однак новина вже встигла облетіти весь Таллінн. Юнака не покарали, а запропонували йому стати міським стражником, що на ті часи було великою честю для бідняка. Згодом Томас неодноразово виявляв героїзм у боях Лівонської війни й цілком виправдав довіру. А до старості відпустив собі розкішні вуса і став на диво подібним бравому юнаку, який підноситься на вежі Ратуші. Відтоді флюгер на споруді йменується «Старий Томас».

Цікаві факти. Назва столиці Естонії — Таллінн – перекладається як «Датське місто», «садиба-замок» або «зимовий град». Старе місто занесене у список культурних пам’яток ЮНЕСКО.
Естонія складається з 1 521 острова.

У країні налічується 11 800 боліт (понад 20% території), більш ніж 1 150 озер.

Є в Естонії найбільша у світі кількість метеоритних кратерів і найвища точка Балтії – пагорб Суур Мунамяґі (318 м).

Церква Олевисте (Старе місто, Таллінн) у ХVІ столітті була найвищою спорудою у світі (159 м). Наразі вона заввишки 123,7 метрів і, згідно з постановою міського уряду Таллінна, хмарочоси, що будуються в центрі міста, не можуть бути вищими за неї.

Сьогодні найвища будівля у країні — Талліннська телевежа (312 м).

Національною квіткою Естонії є волошка, пташкою – ластівка. Естонський камінь – вапняк.

У цій країні дуже люблять співати пісні, особливо народні. Музична колекція фольклорних композицій просто вражає – їх налічується понад 130 тисяч. Це багатство ЮНЕСКО визнало шедевром усної та нематеріальної спадщини людства.

Мелодія естонського гімну ідентична гімну сусідньої Фінляндії, а прапор своїми кольорами нагадує символ далекої Ботсвани.

В естонській мові цілих 14 відмінків, немає майбутнього часу, зате є три варіанти минулого.

Щоб отримати середню освіту, потрібно вчитися 12 років. У 10-12 класах учителі не мають права залишити учня на другий рік, тому його просто виключать зі школи.

Естонія — єдина у світі країна, де кількість абонентів мобільного зв’язку перевищує чисельність населення.

Естонія — одна з найбільш передових держав на планеті, де активно застосовують сучасні технології, особливо Інтернет, завдяки чому сотні тисяч громадян уже понад десять років можуть не ходити на вибори, а голосувати вдома. Попри весь скепсис і побоювання з приводу того, що систему можуть зламати, вона служить безвідмовно, і кількість людей, які віддають свій голос, лежачи на дивані у власній спальні, збільшується з кожними виборами.

Знамениту програму Skype, що реально звужує нашу планету до розмірів екранів гаджетів, вигадали у 2003 році місцеві програмісти – Яан Таллінн, Прійт Казесалу і Ахті Хейнла.

Естонці вважаються родоначальниками щонайменше двох видів «спорту»: бігу з дружинами на руках і кіїкінгу – розгойдування на гойдалці з виконанням оберту на 360 градусів, простіше кажучи, «сонечка». Перемагає той, хто зробив більше кіл, утримавшись на ногах.

У Таллінні та інших естонських містах кінематографісти знімали практично всі радянські фільми – від «Трьох мушкетерів» до «Сталкера» Андрія Тарковського, – де потрібно було засвідчити «закордон».

Ено Рауд

Естонський дитячий письменник, лауреат премії імені Андерсена.

Народився Ено 15 лютого 1928 року в Тарту в сім’ї відомого поета Марта Рауда.

З самого дитинства хлопчика оточували талановиті люди, напевно, тому його творчий дебют відбувся дуже рано. Свої перші твори Ено написав, коли йому виповнилося 10 років. Їх опублікували в дитячому журналі під псевдонімом Ено Саммальхабе, що означає Ено «Мохова борода».

У 1952 році юнак закінчив університет у рідному місті за спеціальністю «Естонська мова». До 1956 року працював в Естонській національній видавничій асоціації, після чого присвятив своє життя літературі. Рауду належать вірші, казки для малюків, повісті для підлітків. Ено – автор сценаріїв домультиплікаційних фільмів – «Маленький моторолер», «Яак і робот», «Хитрий Антс й нечистий», «Такі справи», «Клоун і Кропс», «Пилосос» та «Зелене бажання». Відомість письменнику принесли казки про ляльку Сіпсіке та дівчинку Ану, цикл книжок про пригоди Муфтика, Півчеревичка та Мохобородька «Наксітралі».

Ено Рауд був одружений з естонською дитячою письменницею Айно Первік. У них народилося троє дітей, які також присвятили життя мистецтву: Рейн Рауд став письменником, Міхкель Рауд – музикантом, Пірет Рауд-Калда – художницею.

Помер Ено Рауд 19 липня 1996 року.