Чехія (Чеська Республіка)

Прапор - прямокутне полотнище, що складається з двох рівних горизонтальних смуг білого і червоного кольорів та рівнобедреного трикутника. Червоний символізує кров, пролиту патріотами за свободу батьківщини, білий – чистоту ідеалів і миролюбність, синій – безхмарне небо та ясні горизонти країни.

Герб - з’єднання гербів країв Чеської корони з часів середньовіччя. Емблема Богемії – білий лев із двома хвостами. Один орел, червоно-білий клітчастий на синьому полі, представляє Моравію, другий, чорний на золотому тлі, – Сілезію.

Символ Праги – Карлів міст, найстаріший і найвідоміший мовчазний свідок середньовіччя. Завширшки він 10 метрів, а завдовжки – 516. Підтримується 16-ма міцними опорами. Міст почали зводити в 1357 році за наказом Карла ІV. Будівництво тривало 50 років. Починаючи з ХVІІ століття міст прикрашали скульптурами (сьогодні їх нараховується 30), завдяки чому він став подібним до художньої галереї просто неба.

Вас тут зустрінуть: Мадонна зі святим Домініком і святим Фомою Аквінським, Мадонна зі святим Бернардом, група статуй під назвою «турок на мості», святий князь Вацлав, святитель Адальберт. Найзнаменитіша фігура – фігура святого Яна Непомуцького – мученика, якого втопили в річці Влтаві. Існує повір’я: якщо прикласти руку до статуї цього святого й загадати бажання, воно обов’язково збудеться.

Цікаві факти. Чехія – європейська країна, що має неймовірну культурно-історичну спадщину. Художники й архітектори з різних країн світу побудували на чеських землях сотні замків, церков і монастирів. Красива архітектура захоплює величезну кількість людей, і на сьогодні 11 об’єктів на території країни були внесені до списку Всесвітньої культурної спадщини ЮНЕСКО.

Празький град по праву вважається найбільшим замком у всій Європі.

На дахах старих будинків у Празі заборонено ставити супутникові тарілки, оскільки вони псують вигляд стародавнього міста. З цієї ж причини старі вікна не можна замінювати на сучасні склопакети.

Цікаво, що під час Другої світової війни на Прагу не було скинуто жодної бомби.

У Чехії є і самопроголошена потішна держава Валахія, що знаходиться в Східній Моравії. Вона має свій прапор, герб і валюту «Juro-Valsar». Править Валахією король. Є тут і власний міністр закордонних справ. Король видає укази та особливі паспорти, що дають можливість отримувати різні знижки на території королівства.

Вперше цукор стали виготовляти і продавати у вигляді кубиків (рафінад) саме на території сучасної Чехії. І за фруктові йогурти ми маємо подякувати чехам.

Чехія є «Меккою» для кінематографістів. Атмосфера старовини вабить режисерів з усього світу, як магніт, історичні вулиці створюють ідеальні умови для кінозйомок. У Чехії знімали такі відомі стрічки, як «Хроніки Нарнії», «Казино Рояль» і «Місія нездійсненна».

Один із найвідоміших чеських сувенірів – «Кротек» із дитячого мультика. Досить популярним вважається дорогоцінний камінь «чеський гранат», який, за переказами, наділений магічними властивостями, і є талісманом для свого господаря.

Країна – батьківщина письменників-братів Йозеф і Франц Кафки.

Найбільший у світі футбольний стадіон, що вміщує майже 250 тисяч глядачів, знаходиться в столиці Чехії. Наразі він є власністю клубу «Спарта» Прага, що перетворив його на 8 тренувальних полів. На арені стадіону також проводяться різні культурно-масові заходи й концерти – тут виступали Rolling Stones і Pink Floyd.

Любов чехів до пива широко відома у світі. Вони так люблять цей пінний напій, що навіть вирішили відкрити у своїй країні справжній пивний курорт. У результаті село Ходова-Плана, де розташована пивоварня Ходовар, перетворилося на найбільший у світі пивний SPA-курорт, на території якого добровольці можуть прийняти ванни в спеціально приготованій суміші з місцевого елю, цілющих мінеральних вод, омолоджувальних дріжджів і лікарських трав. Пропонують на курорті і справжні пивні ванни з місцевого пива.

Йозеф Чапек

Чеський художник, графік, фотограф, ілюстратор, есеїст, поет, класик чеської дитячої літератури. Старший брат письменника Карела Чапека.

Народився Чапек 23 березня 1887 року на сході Чехії в місті Гронов у сім’ї лікаря. Дитинство майбутнього письменника пройшло в мальовничому містечку Упіце, де батько проходив медичну практику.

Художнє мистецтво вабило юнака: він навчався у ткацькому училищі, потім у вищій школі прикладних мистецтв. Уперше світ почув про братів Чапеків, коли вийшли друком п’єси «Рокова любовна гра», «Із життя комах», «Адам-творець», збірки оповідань «Сад Краконоша» і «Сяючі глибини».

20-і роки минулого століття для Йозефа Чапека стали періодом творчого піднесення. Він багато і творчо працює: ілюструє книги брата, робить до них обкладинки, яким властиві декоративізм, простота та умовність. Не забуває митець і про дітей: добрими та веселими ілюстраціями наповненні власна книга «Пригоди песика і киці» та братова «Казки».

У 1930 році Йозеф Чапек пише дивовижну новелу «Тінь папороті» – ліричну баладу, де прекрасно описана природа, протиставлена жорстокій людській долі. За 6 років у світ виходить філософський твір «Кульгавий мандрівник».

Після трагічної загибелі молодшого брата під час німецької окупації 1939 року Йозеф критично ставився до нацизму й Гітлера, і його заарештували. Кілька років він утримувався в різних концтаборах: Бухенвальді, Заксенхаузені та інших. Але навіть у нелюдських умовах Йозеф продовжував творити: його вірші та малюнки – це пам’ять про мужню, непідкорену людину.

Йозеф Чапек помер у таборі Берген-Бальзен у квітні 1945 року, не доживши до перемоги декілька тижнів.

• «Пригоди песика та киці»
  У казці розповідається про те, як на узліссі в невеликому будиночку жили-були песик та киця. Вони дружили й ніколи не сварилися. А приводи були: песик наївся мила, коли з кицею мив підлогу, і порвав кращі штаненята, коли збирали малину. А одного разу друзі знайшли справжню ляльку й вирішили разом про неї піклуватися. А ще вони писали листа дівчатам, грались у театр та пекли святковий пиріг. Щодня з песиком і кицею траплялися кумедні пригоди.

Божена Нємцова

Барбара Новотна – чеська письменниця.

Народилася Барбара Новотна в місті Відень за деякими даними 4 лютого 1820 року. До сьогодні точно не встановлено, ким були її справжні батьки. Тому і з’явилися чутки про народження позашлюбної дочки Барбари у князя Меттерніха та герцогині Заганської, хоча прямих доказів цьому, звичайно ж, немає. Проте дівчинка виховувалася в маєтку Заганської Ратиборжице, що знаходиться на північному сході Чехії.

Формально батьками Барбари вважалися Йоганн Панкл – кучер австрійського походження і панська служниця Терезія Новотна.

Виховувала маленьку Божену Магдаліна Новотна, бабуся по лінії матері. Саме їй майбутня письменниця зобов’язана любов’ю до всього, що пов’язано з простим народом, – усна народна творчість, високі моральні ідеали. Ратиборжиц залишився в пам’яті Божени як символ щасливого ідилічного дитинства, описаного потім письменницею в найвідомішому автобіографічному романі «Бабуся».

Дівчинка отримала тільки початкову освіту, але природна допитливість і обдарованість дозволили їй згодом стати начитаною та добре освіченою людиною.

Біографія письменниці просто-таки насичена легендарними історіями. Одна з них торкається її заручення. Сімнадцятилітню талановиту дівчину заручили з Йозефом Нємецем, який був значно старше майбутньої дружини. Кажуть, що коли високоповажний податковий інспектор прийшов свататися, то побачив, як його наречена грається ляльками.

У 1837 році відбулося одруження, яке не принесло подружній парі щастя. За службовим обов’язком чоловік знаходився в частих тривалих відрядженнях. Юна дружина то залишалася наодинці, то переїжджала разом із чоловіком. У шлюбі в них народилося четверо дітей.

У 1842-1845-х роках Нємцова жила у Празі, писала вірші. Її перший поетичний твір із символічною назвою «Жінкам Чехії» був надрукований в журналі 1843 року. А справжнім початком літературного шляху вважається збірка «Народні казки і легенди», куди входили фольклорні твори, зібрані на різних територіях Чехії. У ці роки світ побачили перші так звані «сільські оповідання» Нємцової, що мали політико-краєзнавчу спрямованість й називалися «Картинки з Домажлицького округу».

Нємцова не боялася відкрито висловлювати свої політичні погляди. Особливо яскраво її патріотизм виявився у статті «Сільська політика», що відображала революційні події 1848 року. Природно, що така творчість письменниці не подобалася можновладцям. До того ж, її чоловік, чеський патріот, піддавався переслідуванням. Йозефа звільнили зі служби. Постійні переїзди, матеріальне неблагополуччя привело до розриву і без того неміцних сімейних стосунків. До цього додалася ще раптова смерть старшого сина Гінека й важка хвороба самої Божени.

Проте духовні сили і талант цієї жінки були такі великі, що саме в цей період вона пише роман «Бабуся», який став її літературним шедевром.

Осінь 1861 року була останньою в житті письменниці. Божена, покинувши чоловіка, оселилася в містечку Літомишл. Вона жила тут на межі життя і смерті, не просячи ні в кого допомоги.

21 січня 1862 року Божена Нємцова померла. Поховали її на Вишеградському кладовищі.

• «Казки»
  Ця збірка запрошує в чарівний світ чеських казок, повчальна сутність яких не втратила своєї актуальності й сьогодні. У них добро, сміливість, порядність і щирість, як і годиться, переважають зло, боягузтво, нечесність і бездушність. Дотепний народний гумор надає відтінку реальності фантастичним подіям, що захоплюють уяву.