Білорусь (Республіка Білорусь)

Прапор – прямокутне полотнище, утвореге з двох горизонтальних смуг – червоної та зеленої.

З боку древка на прапорі розміщено вертикальну білу смугу з білоруським національним орнаментом червоного кольору, що символізує штандарти переможної Грюнвальдської битви білоруських полків із хрестоносцями, білоруських партизанських бригад. Зелений колір – це надія, весна і відродження, ліси й поля. Білоруський орнамент – символ стародавньої культури народу, духовне багатство, єдність.

Герб. У срібному полі – зелений контур державного кордону Білорусі в золотих променях висхідного над земною кулею сонця. Угорі – п’ятикутна червона зірка.

Герб обрамляє вінок із золотих колосів, переплетених зліва квітками конюшини, справа – льону. Колоси тричі обвиті з кожного боку червоно-зеленою стрічкою (кольори білоруського прапора), на якій знизу золотом написано: «Республіка Білорусь».

Символ. На всій території Євразії тільки в Білорусі мешкають зубри – дикі бики. У жодній країні нашого континенту цих тварин немає (хіба що в зоопарках).

Зубри – найважчі та найбільші наземні ссавці. У минулому столітті ці тварини не раз опинялися на межі зникнення. Сьогодні вони вписані в Червону книгу Білорусі, Литви, Польщі, Росії та України.

Зубри – символ Білорусі. Першим, хто прославив силу та сміливість зубрів у літературі, був білоруський просвітник і поет Микола Гусовський. З початком ХVІ століття він написав знамениту «Пісню про зубра».

Сьогодні в Білорусі встановлено величезну кількість пам’ятників зуброві.

Зображення тварини фігурує на гербі Гродненської та Брестської областей, на логотипах найбільшого машинобудівного підприємства та хокейного клубу «ДинамоМінськ» і багатьох інших установах.

Цікаві факти. Білорусь – європейська держава, що колись входила до складу Радянського Союзу. Практично від самого «народження» країна понад 600 років перебувала у складі Великого Князівства Литовського, понад 300 років – Речі Посполитої і нарешті більш 200- т – Російської імперії.

Головна площа країни — майдан Незалежності – одна з найбільших і найкрасивіших у Європі. На ній розташовані всі стратегічно важливі будівлі – Будинок Уряду, Білоруський державний та педагогічний університети, готель «Мінськ», Головпоштамт, управління метрополітену і Червоний костел.

Біловезька пуща — це найбільший та унікальний масив древніх лісів у Європі. У заповіднику – більше двох тисяч дерев-велетнів, кожному з яких по 500 років. Саме тут, серед незайманої природи, було підписано угоду про розпад Радянського Союзу.

У зв’язку з політикою, спрямованою на збереження екології, серед мешканців країни стали дуже популярними велосипеди. У Мінську є прекрасно облаштована велодоріжка, що простягається на 40 км. Також гості країни відзначають, що в Білорусі відмінні дороги.

Національним блюдом традиційно вважаються деруни, а по-білоруськи картопля – «бульба».

Національна валюта – білоруський рубль (входить у топ-10 найдешевших валют у світі). Нещодавно (1992–1996 рр.) гроші називалися зайчиками, оскільки на купюрах були зображені різні звірятка. Монет в обігу немає, тільки паперові купюри. Найменша – 10, а найбільша – 200 000 білоруських рублів.

З усіх європейських країн тільки Білорусь не увійшла до Ради Європи, тому її громадянам не можна звертатися до Страсбурзького суду з прав людини. До речі, у білорусів єдиний паспорт, тобто їм не треба отримувати внутрішній паспорт і закордонний.

Ніхто і не міг подумати, що білоруси дуже захоплюються хокеєм. Скрізь у країні будуються льодові палаци. Спорт активно відроджується й розвивається (сюди надходить найбільша кількість інвестицій).

Також Білорусь дуже співуча країна. Її представники двічі ставали переможцями дитячого «Євробачення».

Саме в цій країні знаходиться і знаменитий Бобруйськ (улюблене місто Шури Балаганова), згаданий у романі Ільфа і Петрова «Золоте теля».

Якуб Колас

Справжнє ім’я – Костянтин Михайлович Міцкевич. Це білоруський письменник, поет, перекладач, громадський діяч.

Народився 22 жовтня 1882 року в селі Акінчинці. Батько – Михайло Казимирович – лісничий у володіннях Радзивіллів, мати – Анна Юріївна Льосик – сестра Йосифа Льосика, громадського та політичного діяча, білоруського письменника, публіциста, мовознавця й педагога.

Навчався Міцкевич у народній школі, потім закінчив Несвізьку семінарію і працював учителем. У 1906 році в газеті «Наша доля» був надрукований перший вірш Костянтина Михайловича «Рідний край». А вже з 1908 по 1911 рр. майбутній письменник відбував покарання в мінській тюрмі за участь в організації нелегального вчительського з’їзду.

У 1912–1914 роках Костянтин Михайлович працював учителем у Мінську. Тут у нього народився його старший син Данило, який згодом створив Музей свого батька і став його першим директором.

У 1915 році письменник разом із сім’єю евакуювався в Підмосков’я, закінчив Московське військове училище і проходив службу в запасному полку в Пермі. У званні підпоручика влітку 1917 року відправився на Румунський фронт.

Після демобілізації (1918 р.) через важкий стан здоров’я працював учителем у місті Обоянь.

У травні 1921 року переїхав жити в Мінськ, де цілком присвятив себе літературній діяльності. Викладав у Мінському педагогічному технікумі, Білоруському державному університеті, читав лекції на курсах для вчителів, займався науковою діяльністю в Інституті білоруської культури. Був беззмінним віце-президентом Національної академії наук Білорусі з дня її створення 1 січня 1929 року.

Під час Другої світової війни Костянтин Михайлович жив у Підмосков’ї, Ташкенті та Москві, але у грудні 1944 року повернувся в Мінськ.

Наприкінці свого життя багато й часто хворів – переніс 26 запалень легенів. Раптово помер 13 серпня 1956 року. Його поховано на Військовому кладовищі в Мінську.

Якуб Колас – автор віршованих збірок, поем, повістей. Його творчості характерне майстерне зображення рідної природи, глибоке знання психології білоруського селянства. Жодним словом Якуб Колас не дає відчути, що він піднявся над своїм народом. Письменник знає, що немає висоти більш високої, ніж сам народ з його розумінням найбуденнішого свого життя.

Багато поетичних творів Якуба Коласа покладені на музику. Не залишив без уваги письменник і дітей. Для них він написав книги «Міхасеві пригоди», «Рак-вусач» і «На річці взимку».

Костянтин Михайлович – автор підручників «Інше читання для дітей-білорусів», «Методика рідної мови», один із редакторів «Російсько-білоруського словника».

Завдяки Якубу Коласу білоруський читач знайомий із творами Тараса Шевченка, Павла Тичини, Адама Міцкевича, Рабіндраната Тагора, Олександра Пушкіна та інших.

Якуб Колас – не єдиний псевдонім Костянтина Михайловича. Він підписував свої твори і так: Агарак, К. Альбуцкі, Тамаш Будава, Ганна Груд, Тарас Гушча, Кудесник, Народний учитель, Іван Торба тощо.

• «Пісня пташки»
  Це сумна, але повна оптимізму історія про змученого, убогого в’язня, закованого в кайдани. Довго знаходиться бідолашний у в’язниці, його серце тужить за рідним краєм, за родиною. Підійшов якось чоловік до віконця й попросив пташок розповісти, що робиться на його рідній землі. Усі відмовили бідоласі: і могутній орел, і граційний лебідь, навіть горобці. І тільки маленька синичка заспівала чудову пісню про майбутнє прекрасне життя.