Волинська область

Володимир-Волинський район

У районі – безліч пам’яток. Ознайомимося з найцікавішими з них. Насамперед можна подивитися на пам'ятники-фігури давньоруським князям у Володимирі-Волинському: Володимиру Великому, його сину Ярославу Мудрому й онуку Всеволоду.

Правителі минувшини стоять у символічному трикутнику довкола шестиметрової стели. До монумента веде прогулянкова алея. Архітектурний комплекс розміщений в історичному парку на території Успенського собору – стародавнього білокам'яного храму часів Мстислава Ізяславича.

Фігури давньоруських князів розташовано в історичному місці, що в середньовіччя слугувало чудовим захистом для городян. Усю композицію пам'ятників оточено оборонними валами заввишки у 2 метри. Князі, увіковічнені скульпторами на території Успенського собору, були спадкоємцями знаменитого роду Рюриковичів, засновників Київської Русі.

Обеліск Слави знаходиться в місті Володимир-Волинський Волинської області. На меморіальній табличці – імена воїнів, які загинули тут у часи Другої світової війни.

Обеліск являє собою високу стелу, біля основи якої встановлено табличку з іменами загиблих воїнів. Це – герої радянського союзу А. С. Грисюк та С. В. Милашенков, а також інші 27 невідомих бійців.

Відвідування музею, що розмістився в старовинному сквері монастиря капуцинів, буде цікавою пригодою. Тут, в одному з місць Волині, оживає історія. Історичний музей засновано в 1887 році. Називався він давньосховищем і метою його створення тоді було збереження пам`яток Волинської старовини.

У міру накопичення експонатів, сховище отримало статус музею. Сьогодні у Володимир-Волинському історичному музеї зберігається понад 18 тисяч експонатів. Більшість із них унікальні, а тому ще де-небудь їх побачити неможливо. У музеї зберігається колекція монет періоду з VІ по ХІХ століття, кожна з яких має свою унікальну історію.

Також серед експонатів є стародавні рукописи, перші друковані книги та рідкісні ікони. Експозиція прикладного мистецтва майстрів Волині ознайомить зі звичаями і традиціями предків.

За допомогою музейних експонатів сучасники можуть побачити історію держави зсередини і зрозуміти її, а також краще пізнати тих, хто творив цю історію.

Відвідавши Вали дитинця, – одну з найдавніших пам`яток України – ми зможемо поринути в історію та дізнатися про важливі події. Споруду зведено приблизно в Х-ХІ століттях, коли край зазнав бурхливого розвитку.

У період раннього середньовіччя місцевість слугувала центром проведення боїв між татарами й місцевим населенням. Ці події і стали причиною спорудження Валів.

Горохівський район

Один із районів у Волинській області, багатий на різноманітні пам’ятки, – Горохівський. Варто завітати до цікавого історичного містечка під назвою Берестечко –історичного місця хороброї козацької слави.

Якщо є бажання поринути в історію та відчути дух козацтва, то вам сюди. Чого тільки вартий меморіал «Козацькі могили», офіційна назва якого – Національний історико-меморіальний заповідник «Поле Берестецької битви». На місці нинішнього комплексу в 1910–1914 рр спорудили трирівневий Свято-Георгіївський собор, а із села Острів сюди привезли дерев'яну церкву Св. Михаїла ХVІІ століття.

Сьогодні їх з'єднує підземний хід, яким із церкви Св. Михаїла можна потрапити до гробниці під Георгіївською церквою. Тут, у спеціальному саркофазі й на полицях шаф, зберігаються знайдені археологами й місцевими жителями останки козаків – черепи та кістки, більшість із яких зі слідами поранень.

Фасад Свято-Георгіївського собору являє собою іконостас під відкритим небом. Під іконами розташовані георгіївські хрести. Це данина старовині: у 1914 році російський цар представив трьохсот загиблих козаків до звання георгіївських кавалерів.

Варто згадати й музей, у приміщенні якого в тематичних експозиціях представлено документи, що розповідають про історію тих років, а також експонати, які знайдені на полях страшної битви 1651 року, де більше 300-т років вони пролежали в землі

Це – зброя (шаблі, списи, бойові коси, мушкети, пістолети тощо), боєприпаси, посуд, різні господарські інструменти, канцелярське приладдя, курильні трубки, блешні для риболовлі, ножі, предмети одягу й навіть гральні кістки. Є невелика діорама, що зображує атаку воїнів польського короля на укріплення військ Богдана Хмельницького.

Завдяки таким музейним експонатам можна зрозуміти хронологію подій тих часів, отримати уявлення про пересування військ, їх чисельність та озброєння. Навпроти входу в музейний комплекс, недалеко від нього, височіть монументальний пам'ятник загиблим козакам та селянам-повстанцям, а біля нього підростає молодий ліс, висаджений місцевими жителями в одну з річниць Берестецької битви.

Садиба Пронських, що знаходиться в м. Берестечко, – найцікавіше місце в поселенні району. Князі Пронські збудували для себе двоповерховий кам'яний будинок. На жаль, його часто перебудовували, і до сьогодні він не зберіг свого первісного вигляду.

Завдяки власнику маєтка містечко стало колискою протестантів. За внесок у розвиток міста на могилі Пронського встановили каплицю. Навколо будинку розкинулося велике подвір’я, насаджені дерева. На території садиби, на самій могилі князя Олександра Пронського, у ХVІІ столітті встановили «Мурований стовп».

Це каплиця, що збереглася до сьогодні. Старожили розповідають, що садибу з Троїцьким костелом, розташованому в місті, з'єднує підземний хід. Проте сьогодні він закиданий і до нього важко дістатися.

Серед пам’яток Берестечка також привертає увагу курган та каплиця Теклі на краю міста, збудована на честь українських жінок та монахинь, які відмовилися йти у татарський полон та загинули.

Іваничівський район

Район з унікальною природою та не менш привабливими музеями, котрих тут аж два. Перший, що знаходиться в смт Іваничі й налічує 2500 цікавих експонатів, знайомить із цим краєм. Краєзнавчий музей відкрили в 1975 році. Відтоді його фонд наповнювався цікавими експонатами. Вагомий внесок у цю діяльність зробили волинські краєзнавці, які зібрали унікальні матеріали й археологічні знахідки.

У 1976 та 1977 роках музей пограбували: зникли нагороди, іменний годинник і старовинна зброя. У 1993-му музею було надано статусу «народний», а в 2005 році святкували його тридцятиріччя. Часта зміна приміщень музею призвела до втрати частини предметів.

Інший, Нововолинський історичний музей, відкритий у 1998 році, знаходиться в обласному місті Нововолинську – колишньому районному центрі. У ньому – 6 залів, кожен із яких має окрему експозицію. Перша зала знайомить зі стародавньою історією волинського краю. В експозиції представлені домашнє начиння, знаряддя праці та національний одяг.

Є куточок, котрий точно відображає інтер`єр української хати. Експозиції наступної зали присвячені подіям Другої світової війни. Серед експонатів можна знайти інформацію про героїв Нововолинська, які відважно захищали рідну землю.

В інших залах представлені такі постійні експозиції: Виставка церковних реліквій, Початок становлення міста, Розвиток міста.

Камінь-Каширський район

Камінь-Каширський район – частинка Волинського Полісся, що розташувалася на півночі області. Історія цього краю сягає в глибоке минуле. Адже в багатьох куточках Камінь-Каширщини знайдено сліди матеріальних пам’яток епохи мезоліту, неоліту, бронзового віку.

Про них також свідчать знахідки біля сіл Боровне, Нуйно, Ставище, Личини, Грудки, Карпилівка, Хотешів та міста Камінь-Каширський, де було віднайдено знаряддя праці, посуд, прикраси, що використовувалися за різних історичних періодів.

На території району в селах Стобихва, Великий Обзир, Боровне знаходяться 9 пам’яток археології місцевого значення, котрі охороняються державою. У селі Качин віднайдено скарб, що має велику історичну цінність (ІV–V століття н.е. – 2 срібні пряжки, 2 фібули, бурштинове намисто, частина кінської збруї, підвіски, злиток срібла масою 104 г та ін.).

У місті Камені-Каширському під час археологічних розкопок знайшли рештки городища «Замок».

Іллінська церква простояла в Камінь-Каширському понад 300 років і вважалася перлиною волинської дерев’яної архітектури. У 2015 році, на жаль, вона згоріла. Саме такою церква була до пожежі.

Варто згадати й про найстаріший об’єкт у місті Камінь-Каширський, а саме каплицю домініканського монастиря, костел і церкву Різдва Пресвятої Богородиці. Римо-католицька каплиця збудована в І пол. ХVІІ ст.; найбільш вірогідно, що в цей час було зведено й костел, котрий знаходиться поруч.

По закінченню Першої світової війни за костелом розміщувалися поховання солдатів російської та австрійської армій. На території нового костелу, освяченого й відкритого влітку 2005 року, збереглися надмогильні плити з тих часів, щоправда, лише кілька екземплярів.

Ківерцівський район

Ківерцівський район – справжня перлина Волині, адже тут, у маленькому містечку, знаходиться головна визначна пам’ятка – Олицький замок – володіння старовинного роду литовських князів Радзивіллів, що отримали вони від імператора Карла V в 1547 році.

Ними ж було і введено Магдебурзьке право. У XVIІІ столітті замок перебудовують на палац, котрий досить-таки непогано зберігся, на відміну від багатьох інших міських будівель, зокрема ратуші, що до сьогодні не дожила. Хоча стіни замку витримали безліч нападів, реконструювати його все ж необхідно.

Також будівля – одна з перших бастіонних споруд в Україні. Замок слугував міцною обороною, що забезпечували близько 200 гармат. Фортеця постійно відновлювалася.

Сьогодні на території замку діє обласна психіатрична лікарня.

В Олиці є ще один костел – Петра і Павла. Петропавлівський костел розташований за гігантською дзвіницею Троїцького костелу. Це найстаріший кам'яний собор на Волині, споруджений ще до появи в Олиці Радзивіллів, приблизно в 1460 році (за деякими джерелами – у 1450 році).

У Петропавлівському костелі досі відбуваються служби. До середини XX століття Олицький замок залишався родовим княжим гніздом. Останнім його господарем був князь Януш Радзивілл Францішек. Костел має статус найстарішого на Волині.

Побувавши в Олиці, не можна не відвідати Троїцький собор, збудований у 1635–40 рр., – величну споруду, прекрасну пам’ятку архітектури, духовну перлину, котру, однак, значно пошкодили люди й час.

Хоча святиня не в ідеальному стані, та все ж прекрасна і не абияк передає дух минулих часів та велич тодішніх правителів.

У смт Олика, крім вищезгаданих архітектурних та історичних надбань минулого, є так звані Луцькі ворота – одна з найдавніших архітектурних пам’яток України, що внесена в державний реєстр. Уходили вони до складу фортифікаційного комплексу споруд.

На жаль, Луцькі ворота – це єдина споруда системи укріплень Олики, збережена до сьогодні. Двох'ярусна вежа пам'ятки, як і раніше, – на сторожі міста. На верхньому ярусі – бійниці у вигляді перевернутої замкової щілини. Зараз іде реставрація цього унікального пам`ятника архітектури.

Є в районі унікальна пам’ятка національного значення. За часів існування монастиря відбулися цікаві події, а саме:

- ХІІІ ст. – період створення в дикому лісі невеликого чоловічого монастиря з дерев`яними келіями;

- 1500-ті роки – прийняття офіційної унії і початок співпраці з європейським патріархатом вищих чинів;

- 1608-1826 роки – Миколаївський монастир стає місцем проживання єпископів уніата.

- 1830-ті роки – згідно з розпорядженням імператора Миколи Першого монастир закривається;

- 1893 рік – з архівів монастиря вилучається весь літописний матеріал для передачі в церковно-археологічне сховище;

2003 рік – монастир відновлений як Жидичинський чоловічий монастир Святителя Миколая Мирлікійського Чудотворця під управлінням Української Православної Церкви Київського патріархату.

В с. Залісоче вищезгаданого району ще у ХVІІІ столітті збудували справжню пам’ятку архітектурного мистецтва – Стрітенську церкву, що збереглася до сьогодні, хоча була дещо відреставрована у ХХ столітті. Храм іменовано на честь Стрітення господнього.

Збережено унікальні карнизи на фасаді церкви, настінний розпис, а також незмінним залишилося планування ніш і лазень

Головною визначною пам`яткою старовинного храму вважається художній розпис місцевих умільців, які описали біблійні події з християнськими святими. На одній із зовнішніх стін фасаду – малюнок із зображенням Христа. Нанесена позолота та інші деталі прикладного мистецтва.

Ковельський район

Одним із 16-и районів Волині є Ковельський, де під охороною держави перебувають аж 85 пам’яток. Варто зосередити увагу на літературно-меморіальному музеї Лесі Українки, що знаходиться в с. Колодяжному. Заснували його в садибі, де проживала письменниця у свої дитячі та юнацькі роки.

Під час Другої світової війни садиба зруйнувалася, а музей потім створили на новому місці. Політична причина його створення – намагання сталінської влади маркувати недавні польські території іменами українських культурних діячів, які, у свою чергу, були громадянами Російської імперії. Експозицію музею сплановано за такими 4-ма напрямами:

- «Волинськими стежками Лесі Українки»;

- «Колодяжне – колиска Лесиного таланту»;

- «Крізь все житія – до «Лісової пісні»;

- «Історія музею. Трагедія родини Косачів».

В експозиції представлено меморіальні речі Лесі Українки та її родини, прижиттєві видання творів поетеси та її матері Олени Пчілки, фотографії, побутові речі та етнографію Волині; відтворені фрагменти робочого кабінету і сільської хати.

А місто Ковель – багате своїми пам’ятниками (пам’ятник Тарасу Шевченку, Лесі Українці, Богдану Хмельницькому) та різними меморіальними комплексами (пам’ятник загиблим чорнобильцям, меморіальний Комплекс Слави).

Серед Археологічних пам’яток у районі зосереджено 4 Городища, датованих V–XVII століттями. Знаходяться пам’ятки в селах Кривин, Мельниця, Нові Кошари та Радошин.

Серед найдавніших пам’ятників архітектури, зведених 1567 року, – православний храм у польському стилі, споруджений з дерева. До сьогодні збереглися деякі елементи декоративного розпису.

У Волинській області в селі Доротище Ковельського району є Церква Успіння Пресвятої Богородиці – пам’ятка архітектури державного значення, споруджена 1769 року в стилі народної архітектури.

Двоскатний дах у вигляді маківки другої половини ХІХ століття. Художнє оформлення XVIII століття всередині храму збереглося неповністю, але, як і раніше, має особливу цінність. Також на території церкви є збудована наприкінці ХІХ століття двоступінчаста дзвіниця квадратного типу.

Серед архітектурної спадщини району можна відвести особливе місце парадній резиденції під назвою Садиба Вільгів – розкішній буділі з прекрасним парком в минулому. На жаль, сьогодні вона занедбана.

З історії садиби

Маєток Вільгів спорудили в Голобах 1711 року. Спочатку ним володіла сім'я Ярузельських. Потім – Потоцьких, Підгороденських, Ронікерів. Але згодом садибу зруйнували, а на її місці садиби Л. Вільга збудував новий великий палац з декількома приміщеннями (будинки, господарські споруди, брама для в'їзду) і парком із водоймищем.

У ХІХ столітті було зруйновано і це. Родина спорудила новий будинок із залишків концертного залу. До сьогодні збереглися частини будівлі з колонами і балконом. По закінченню Другої світової війни палац декілька разів реконструйовували.

У приміщенні діяли будинок культури, військовий шпиталь і лікарня. Із розпадом Радянського Союзу маєток почали розграбовувати. У 2006 році частини садиби Вільгів були віднесені до пам'яток архітектури національного значення. Каплиці з фігурами святих передали релігійним громадам смт Голоби.

Серед низки споруд, що знаходяться в населеному пункті Голоби, добре зберігся й костел Архангела Михаїла, будівельні роботи над яким розпочалися ще в 1711 році. У 1728-му храм освятили й він почав функціонувати.

Костел виконаний у стилі барокко та має привабливий фасад, також є дзвіниця заввишки у два поверхи. З чотирьох фігур святих, що прикрашали храм, до сьогодні збереглася лише одна. Історія костелу тісно пов’язана з історією вищезгаданого маєтку, адже будувалися вони одночасно.

В Україні збереглися лише два дерев`яні двобашенні храми, і один із них – католицький – на Волині. Зараз костел із трьохсотлітньою історією знаходиться в Ковелі, куди його привезли з села Вишеньки.

Реставратори по-особливому дбайливо відновлювали цей храм. Нова дерев`яна споруда змогла вистояти під час Першої і Другої світових воєн.

Але в 1945-му радянська влада наказала розібрати святиню. Місце храму пустувало аж до 1996 року, поки там не з`явився новий костел.

Локачинський район

Мальовничий район із прекрасною архітектурою та цікавою історією приваблює туристів на свої землі. Тут зосереджено 19 пам’яток архітектури, 7 із яких мають національне значення.

Також відкритий меморіал пам'яті вбитих євреїв. Окрасою села є Комплекс Михайлівської церкви, датований 1632–1677 роками і зведений на місці дерев’яної церкви, доля якої нікому невідома.

Архітектурна форма кам'яного храму є характерною для сакральних будівель XVІІ ст. Для будівництва церкви використали місцевий матеріал завдяки тому, що в с. Кисилин працювали вапнярка і два цегельних заводи. Основа мурованої церкви має форму хреста.

Його центральна частина є прямокутною. Стіни будівлі завтовшки 1,5 метра. У них – бокові ніші, над кожною з яких розташовано аркове склепіння. На міцних стінах тримається двох'ярусний купол дугоподібної форми. Вівтар храму орієнтовано на схід, це й доводить, що будувався він православним. Складається комплекс церкви з брами, дзвіниці та мурів.

Унікальним є і мурований костел в с. Затурці (1646 рік). За довгі століття свого існування храм пережив чимало історичних подій, воєн і руйнувань. Востаннє будівлю реконструювали наприкінці XX століття. Зараз це дієвий римо-католицький костел.

Спочатку тут знаходилася дерев’яна церква. У 1642 році на кошти нового власника Затурців Валеріана Підгороденського розпочалося зведення мурованого костелу і монастиря августинів. Будівництво тривало чотири роки.

У 1646 році храм освятили на честь Пресвятої Трійці і Святої Марії Магдалени. Найбільше руйнувань костел пережив під час нападів козаків у XVI–XVII століттях. Однак його вдалося відновити.

У 1832 році царським указом римо-католицьку святиню передали православній єпархії. Із початком Першої світової війни костел закрили. У наступні роки споруда була сильно пошкоджена.

У 1930-х роках силами вірян святиню відновили, проте вже 1946-го радянська окупаційна влада її знову закрила. Костел не працював аж до 1994 року. У 1990-х будівлю відновили з максимальним збереженням її первісного історичного вигляду.

Наступним, не менш цікавим місцем, котре потрібно відвідати, є садиба Липинських, що в селі Затурці. Тут знаходиться єдиний в Україні однойменний музей родини Липинських, що висвітлює життя історика Вячеслава Липинського.

Будинок Липинських спорудили в 1871 році, навколо нього створили парк. Тут і народився відомий українець. У період Першої світової війни всі будівлі в маєтку було зруйновано. На їхньому місці збудували гарний двоповерховий палац. Під час Другої світової війни другий поверх згорів.

У 1990-х роках будівлю відновили, відтворивши історичний вигляд маєтку. У 1995 році міська влада видала наказ про створення тут музею. Тоді ж розпочалася реставрація будинку. Також відновили парк навколо садиби, що в 2001 році отримала статус національної пам’ятки.

Село Новий Загорів відоме своєю, так званою, перлиною – Монастирем Різдва Богородиці. Костел пережив багату історію, і вік його становить понад 300 років. Перші поселення ченців датовані ще ХІІ століттям, а сам монастир почали будувати в 1566 році.

1943-го біля стін святині відбулася трагічна битва, де загинули воїни УПА, які боролися з німецькими окупантами. Поряд із будівлею можна побачити пам`ятну табличку з точними даними про загиблих.

Незважаючи на значні руйнування, що виникли через трагічні події 1940-х років, монастир Різдва Богородиці в Новому Загорові залишається однією з найбільших пам`яток села.

Луцький район

Не тільки обласним центром багатий регіон. Про місто Луцьк ми поговоримо трохи пізніше, а нині зосередимо увагу на інших, не менш цікавих місцях, у регіоні. Отже, у районі зосереджено аж 29 пам’яток архітектури і 13 із них мають статус національних.

Досить цікавим є древнє село Усичі, що зберегло на своїх землях залишки давнього поселення з бронзового століття. У період Русі територію займало слов'янське городище.

На особливу увагу заслуговує церква святого Стефана, збудована в селі Усичі ще наприкінці ХVІІІ століття, а саме – у 1795 році. Храм спорудили з дерева і встановили на фундаменті з каменю. Церкву не реставрували й не перебудовували.

Урятувався храм від знищення і зберіг свою автентичність завдяки віддаленому розташуванню від великих міст і селищ.

Рухаючись далі, бачимо Свято-Михайлівську церкву в Білостоці, а це найдавніший храм у селищі, збудований за сприяння Білостоцького поміщика Сильвестра Гулевича, який надалі став єпископом. Свято-Михайлівська церква зі збереженими дерев`яними фасадами й настінними розписами є оригінальним прикладом архітектурного мистецтва початку ХVІІ століття.

Головною визначною пам`яткою старовинного храму можна назвати стародавню ікону Божої Матері, яка має середні розміри, складається з цинкового фону, дерев`яного обрамлення і прикрашена сріблом із позолотою.

Музейна спадщина району – це музей сільського господарства в селі Рокині. Любешівський район

У глибині українського Полісся розмістився Любешівський район. Нерідко селище Любешів називать «кінцем світу». Це не зовсім так, адже й тут є місця, привабливі для туристів. Перлина Любешева – це садиба Чернецьких, збудована у ХVІІІ столітті меценатом Вишневецьким.

Разом із нею також створили парк і в'їзні ворота. Пізніше маєток перейшов у власність родини Замойських, потім – Мнишекам. У 1754 році будинком заволодів Я. Чарнецький. У володінні цієї сім'ї маєток пробув до Другої світової війни. По її закінченню палац Чарнецьких зруйнували.

При в'їзді на територію садиби стоять кам'яні ворота, виконані в стилі бароко. Довкола розкинувся ландшафтний парк, що знаходиться на березі річки Стохід. Тут росте понад 80 видів кущів та дерев. На сьогодні парк занедбано.

Він увходить до складу Національного природного парку «Прип’ять-Стохід», заснованого в 2007 році. Вважається одним із наймолодших парків України. Красива природня пам’ятка регіону – озеро Любязь.

Любомльський район

Прекрасний Любомльський район, що на Волині, заслуговує на звання туристичної меки. Адже тут зосереджено багато різнопланових пам’яток, що не абияк приваблюють.

Насамперед хотілося б розповісти про церкву Святого Георгія, що знаходиться в районному центрі, адже вона має давню й цікаву історію. Збудував її зодчий Олекса за наказом князя Володимира Васильковича. Спочатку святиня дуже нагадувала собор у Володимир-Волинському.

Розпочали будівництво церкви Святого Георгія наприкінці 1280-х років. Храм розташувався на земельній ділянці біля князівського двору. За однією з легенд, церква Святого Георгія не була споруджена, а просто «вийшла з-під землі» в Любомилі.

Храм пережив кілька серйозних пожеж і був практично зруйнований. На сьогодні від древньої святині залишився тільки фундамент. Будівлю церкви відновлено в ХVІ столітті, а у ХVІІІ столітті до неї прибудували дзвіницю. Після цього храм перебудовувався ще декілька разів, тож сьогодні вже складно судити про його первісний вигляд.

У Галицько-Волинському літописі описані основні відомості про Свято-Георгіївську церкву. Також будівля зберегла старовинні фрески та ікони. У радянський період церкву Святого Георгія не перетворили на склад або на музей атеїзму.

Місцеві парафіяни зуміли відстояти свій храм. А в 1935 році в польському місті Ґданськ спеціально для любомльської церкви Святого Георгія відлили дзвони з надписами українською мовою.

У мальовничому Любомлі є ще одна унікальна архітектурна пам’ятка – найдавніший римо-католицький храм Волинської області, що датується далеким 1412 роком. Його зведення пов’язано з ім’ям польського короля Владислава ІІ Ягайла.

За легендою, повертаючись після вдалого бою, король зі своїми лицарями був оточений татарами. Він став молитися Божій Матері і просити її про допомогу. Ворог був переможений. На знак подяки Владислав наказав побудувати на місці битви храм.

Так, на пагорбі в північній частині Любомля з`явився дерев`яний костел Святої Трійці. Через три роки його замінив кам`яний храм готичного стилю. Костел був частиною укріплень міста, мав прості форми без декоративних прикрас. Святиня багато пережила.

У 1944 році під час війни останній польський священник вивіз до Польщі чудотворний образ Божої Матері Любомльської, цінні документи і книги. У 1992 році костел повернули римо-католикам, освятили й реставрували. Двох'ярусну дзвіницю 1764 переобладнали під приміщення для служителів храму.

Є прохід, що веде з неї в храм. У дзвонарній в отвори вставили вікна. Але сіль, що довгий час тут зберігалася, настільки сильно в`їлася в стіни, що центральну частину будівлі досі не можуть поштукатурити. На новий вівтар помістили копію чудотворної ікони Божої Матері Любомльської.

Необхідно відвідати ще одну духовну пам’ятку в місті – дерев`яну церкву Різдва Богородиці, що збудували в 1884 році на місці старої церкви, відомої ще з ХІV століття. Нинішня споруда є типовим зразком псевдоруського стилю в архітектурі Волині.

Головною особливістю такої церкви є дві симетрично розташовані вежі, що роблять її схожою на католицький храм.

У селі Штунь знаходиться церква Іоанна Богослова – пам`ятка архітектури національного значення неповторної величі й краси, зведена на кошти місцевого поміщика в 1777-му. Того ж року у дворі храму прибудували дзвіницю.

Початковий план обох споруд повністю відповідав обраному стилю українського класицизму. Із плином років будівлю головного храму неодноразово реставровували, завдяки чому він став ззовні іншим, ніж дзвіниця.

Усередині святині зібрані десятки дорогоцінних ікон, частково зберігся настінний розпис біблійної тематики.

Любителям історії варто завітати до Любомля, щоб відвідати палац Браницьких, споруджений графом Франциском Ксаверієм Браніцьким у 1782 році. Величезний палацовий комплекс відрізнявся небувалою розкішшю й стилем.

Тут було все для того, щоб вести світське життя й насолоджуватися місцевою природою. Комплекс складався з будівлі самого палацу, декількох двоповерхових флігелів, галерей, зимового саду й парку, обнесеного кам`яною стіною.
Архітектура вражала уяву. Складна ліпнина прикрашала фасади будівель.

У місті також потрібно відідати місцевий краєзнавчий музей, де значна кількість експонатів (15000) розкриває культуру та звичаї краю.

Успенська церква в Радехові – одна з найважливіших архітектурних пам`яток національного значення в області. Охороняється державою з 1950-х років.

Згідно з офіційними даними, святиню спорудили в 1752 році. Таку інформацію зафіксував літописець католицького августинскому монастиря, при якому будувалася Успенська церква (тоді це був костел Святого Михаїла).

До кінця ХХ століття від церкви не лишилося й сліду в Радехові. У 1840 році храм реставрували вперше і змінили конфесію на православну.

Із 1930-х через зміни влади в країні Успенська церква починає поступово занепадати. Святиня має унікальний розкішний екстер`єр, що ідеально поєднується із внутрішніми розписами стін.

Серед природніх пам’яток краю найбільш цікавим буде місце під назвою «Ландшафтний заказник Згоранські озера». Тут поєднані чудова рекреаційна зона та прекрасна природа Волині.

Маневицький район

У районі зібрано 22 пам’ятки архітектури, 5 із яких мають національне значення. Насамперед варто зазирнути в с. Маневичі, де знаходиться Римо-католицький Преображенський собор, збудований у період 1933–1937 років.

У краєзнавчому музеї в Маневичах, що на Волині, зібрано цінні предмети з історії та культури Маневицького краю. Основною метою його функціонування є комплектування експозиції і просвітницька діяльність. Це головний музейний заклад Маневицького району, що налічує 8000 експонатів.

Оконські джерела – ще одна унікальна перлина, досконале диво природи, котре просто необхідно відвідати всім, хто буде в цьому краї на Волині. Розташовані в однойменному селищі, де кількість місцевих жителів становить трохи більше тисячі.

Одним із найпоширеніших тут занять є вирощування різноманітних пород форелі. Цей дивовижний факт пояснюється абсолютною чистотою води в Оконських джерелах. Як відомо, риби цього виду живуть лише в кристально чистих гірських річках.

Виявилося, що якість води в Оконських озерах нітрохи не гірша, а навіть краща. Тому любителі свіжої риби можуть без зусиль придбати тут необхідну кількість форелі.

У селі Карасин Маневицького району є найдавніша святиня – Свято-Михайлівська церква – пам’ятка архітектури національного значення. Згідно з легендою, храм збудували завдяки пожертвуванням бездітної поміщиці.

Архітектурний стиль повністю відповідає традиціям ХVII століття. Унікальна церква й тим, що її спорудили місцеві віртуози, а це дозволяє ознайомитися з поширеними на той час традиціями й елементами культових будівель. При храмі відкрили приходську школу.

Викликає інтерес історія про те, як місцевим жителям удалося вберегти церковні дзвони від переплавлення. Вони сховали їх, утопивши в Озерці, котре також називають Святим озером. Сьогодні тут знаходяться старовинні ікони та церковні книги.

Домініканський костел (нині – Хрестовоздвиженський монастир) є одним із найдавніших і цінних шедеврів барокової архітектури. Дуже вражає фасад будівлі, декорований пілястрами й ліпними зображеннями прапорів ордена домініканців.

Під костелом знаходиться крипта. Кам’яну будівлю спорудили в 1741 році на кошти Андрія Лещинського. Над проєктом працював відомий польський архітектор Павло Гіжицький.

У XVIII столітті в ході політики звернення греко-католиків до православ’я царським указом костел передали православній церкві й освятили на честь Успіння Богородиці. Під час Першої і Другої Світових воєн будівля дуже постраждала. Із приходом радянської влади приміщення ненадовго перетворили на склад зерна.

Протягом багатьох десятиліть будівля стояла порожньою і занедбаною, а на її даху встигли вирости дерева. Тільки в 1999 році святиню знову повернули православній громаді, яка створила тут чоловічий Хрестовоздвиженський монастир.

Преображенську церкву в с. Четвертня збудували в 1600 році на кошти княгині Анни, яка була нащадком великих князів Четвертинських. Пізніше поблизу храму спорудили жіночий і чоловічий монастирі, які, на жаль, не збереглися, та все одно довго слугували фамільною усипальницею для всієї княжої родини Четвертинських. Нині будівля храму – пам’ятка архітектури національного значення.

Будівництво Свято-Преображенського монастиря (так він тоді називався) розпочалося на місці зруйнованої дерев’яної обителі, що існувала з 1437 року, тобто історія святині сягає ще часів становлення козацтва.

Крім цього, церква вражає чудовим художнім оформленням усередині. За народними переказами, для роботи в храмі викликали майстрів з Італії, які так розписали храму, що фарби були «мов живі». Залишки того чудового розпису, що не стерлися за незвичайно важких обставин, можна спостерігати й зараз на фрагментах іконостасу та царських воріт.

У церкві знаходяться старовинні ікони, серед яких – чудотворна ікона Божої Матері, названа Четвертинською, яку подарувала імператриця Катерина ще в далекому 1739 році.

Унікальним явищем для обителі є й те, що тут понині на релігійні свята читаються молитви зі старовинного рукописного Євангелія 1636 року видання, що разом з оковою важить 38 кг.

Ратнівський район

Ратнівський район можна сміливо віднести до районів, де найбільша кількість пам’яток. Адже саме тут зосереджена 21 пам’ятка духовної архітектури, 10 із яких мають статус національних.

Досить цікавою є Хрестовоздвиженська церква, розташована в смт Заболоття на півночі Волинської області. Це один із небагатьох храмів цього регіону, гарно збережений до сьогодні. Документи свідчать, що церкву спорудили в 1794 році. Це типова для такої території давня будівля з п'ятигранною апсидою.

Ратне – поселення на території Волинської області, що має цікаву історію. До сьогодні збереглися давні будівлі, найвідоміша з яких – церква Різдва Пресвятої Богородиці, споруджена в 1614 році.

Наприкінці ХVІІІ століття храм уже був непридатним для богослужінь. Тоді його перебудували. У 1793 році відновлену церкву освятили. У 1882-му до святині прибудували дзвіницю й нові приміщення біля вівтаря. Будівля типова для Українських храмів.

Рожищенський район

Перші писемні відомості про районний центр Рожище датуються 1377 роком, коли литовський князь Любарт Гедемінович подарував його соборній церкві Івана Богослова, що знаходилася в Луцькому замку.

З того часу більше трьох століть він належав Луцькому єпископу. Рожище не раз спустошувалося під час нападу татар на Волинь, але завдяки вигід¬ному розташуванню завжди відбудовувалося. У 1567 році польський король Сигізмунд Август надав йому Магдебурзького права.

Серед цікавих об'єктів, що необхідно відвідати в районі, є районний історико-краєзнавчий музей в м. Рожище. Зазначимо, що жодне з місць не розповість краще про історію, природу й побут краю.

Тут знаходиться велична, унікальна й дивна споруда – церква села Озденіж. Святиня вражає своєю незвичністю й величчю ще здалеку, бо її видно за кілька кілометрів практично з усіх сторін. Дивна форма купола й округлі форми роблять її схожою більше на мусульманську мечеть, ніж на християнську церкву.

Виявляється, ніхто з мешканців села не знав, коли її збудували – ні діди, ні прадіди. Казали, нібито ще за часів монголо-татарського нашестя. І розповідали легенду про щасливе спасіння ув’язнених людей завдяки ножу, що сховали в церкві. Люди, які ним скористалися, переказували один одному: «Ось де ніж!»

Старовижівський район

На території району налічується 46 історичних пам’яток, 3 – археологічні, 18 пам’яток містобудування й архітектури. У тому числі 7 – національного значення: комплекс Миколаївського монастиря в с. Мильці, до якого входять 4 об’єкта, Онуфріївська церква в цьому ж селі та Преображенська церква із дзвіницею у смт Стара Вижівка.

Свято-Миколаївський Милецький храм – дієвий чоловічий монастир, споруджений в далекому XVI столітті російським князем на честь своєї дружини. Знаходиться в центрі села Мильці та має напрочуд красивий екстер’єр.

Згідно з легендою, монастир звели просто біля водойми, бо на це місце часто приходили ченці для риболовлі. Вони називали околиці милими, звідти й пішла назва поселення Мильці. У храма дуже багата й цікава історія, сповнена легенд і таємничих загадок.

У с. Чевель 1871 року була споруджена церква Різдва Богородиці – пам’ятка архітектури та містобудування місцевого значення. Архітектурний ансамбль храму є класичним зразком подібних дерев’яних споруд на Волині ХІХ ст.

Тут зберігаються оновлені ікони мешканців села: ікона Святого Миколая Чудотворця, дві ікони «Чудесне явлення Божої Матері на горі Почаївській», ікона «Богородиця Мати – Милуюча». Упродовж 1961–1989 років церква не діяла.

Ще одне місце, яке потрібно відвідати, – Свято-Покровська церква в с. Дубечне, збудована в 1762 р. У 1902-му на її місці споруджено новий храм, що зберігається й донині. Святиня має вишукану форму й водночас проста за конструкцією.

Церква є класичним варіантом західно-українського зодчества з використанням симетричності форм, п’ятикупольної лазні й традиційних карнизів.

Внутрішнє оздоблення також зберегло відтінок розкоші й багатства. Храм має значні розміри в порівнянні з іншими храмами. Його родзинкою є прямопропорційні форми зовні.

У 1543 році князь Сангушко заснував Милецький Свято-Миколаївський чоловічий монастир, що є пам’яткою архітектури та культури. До 1832 р. тут велися грандіозні будівельні роботи, споруджувався будинок настоятеля, келії.

Наприкінці ХІХ – початку ХХ столітття перебудували дзвіницю, лікарню та церковно-приходську школу. У 1943 році монастир пограбували, а ігумена та ієромонахів спалили живцем. 28 жовтня 1947 року обитель закрили. 19 березня 1948-го тут діяв психо-неврологічний будинок-інтернат для пристарілих. 17 серпня 1993 року розпочалося нове відродження монастиря.

У селі Стара Вижівка в 1869 році спорудили дерев’яну церкву на кам’яному фундаменті. Рідкістю є по-особливому збудована церковна дзвіниця, що не часто трапляється на Волині.

У воєнні роки храм майже не діяв. Намагалися закрити церкву, але цього не сталося. На церковній території знаходяться могили німецьких солдат.

Є в районі й важливі археологічні пам’ятки. Ось яку інформацію про них удалося знайти.

Городище давньоруського часу Х-ХІ ст. знаходиться за 3 км на північ від с. Смідин, в урочищі Вирвихвіст на підвищенні серед боліт.

Його діаметр – близько 40 м. Оточене трьома концентричними валами та ровами. У 1935 році городище відкрив і дослідив О. Цинкаловський.

Городище ХІІ–ХІV ст. біля с. Яревище, на лівому березі р. Прип’ять, дослідив у 1962 р. О. Раппопорт. Навпроти городища в урочищі Монастирське, на правому березі річки, у 2011 р. археологи знайшли потужний культурний шар ХІ–ХІV ст. Існує версія, що саме ця місцевість пов’язана з колишнім монастирем Вознесіння Господнього, котрий у 1444 р. був заснований князем Олександром Сангушком.

Курган «Шведська могила» знаходиться в урочищі Границя, що на південному сході від с. Текля. Імовірно, на цьому місці захоронено козаків, які загинули під час відступу війська після битви під Берестечком у 1651 р.

Зазвичай, козаки висипали такі високі кургани шапками. На горбі стояв кам’яний хрест. Раніше висота пагорба сягала 10 метрів, але в післявоєнний час він зазнав розорення. Серед краєзнавців побутує й інша думка: нібито цей курган – шведська могила.

Для любителів незайманої природи на території району є прекрасна рекреаційна місцина, що має назву «Гідрологічний заказник Вижевський».

Турійський район

Турійський район – один із 16-и районів Волині, що знаходиться в центральній частині області і має величезну кількість пам'яток. На території району багато озер, аж 33, що є фактором для створення гідрологічних заказників, найбільші з яких – озера Велике, Святе та Олеандра; серед зоологічних варто виокремити Бобли, Озерянський, Осівський, Соловичівський, Туричанський.

Потрібно акцентувати увагу й на цікавій пам’ятці садово-паркового мистецтва під назвою Здоров’я. Разом із тим це є частина природно-заповідного фонду області.

Турійщина багата на історичні пам’ятки, а Літинський парк – найкращий із п’яти пам’яток садово-паркового мистецтва, що тільки є на Волині. Багатою є скарбниця пам’яток культурної спадщини Турійського району: у Державний реєстр занесено 79 пам’ятників історії, 1 – археології, 21 – архітектури та містобудування, із них 8 – пам’яток національного культурного надбання. У районі діє 32 православних храми, деякі з них оберігаються як пам’ятки історії й архітектури.

Комплекс споруд колишнього костелу Святого Станіслава і Анни в селищі Луків Турійського району Волинської області, що складається із храму й будинку священника, є пам’яткою архітектури загальнонаціонального значення XVI–XVIII століття.

Спираючись на історичні джерела, можна припустити, що перший костел у Мацеєві збудували тоді, коли містечком володіли Станіслав Мацієвський-батько та Станіслав Мацієвський-син.

Сталося це близько 1557 р. Тоді Лукову було надано магдебурзьке право та статус містечка, а його назву змінено на Мацеїв. У 1558 р. була створена римо-католицька парафія з центром у Мацеєві.

Церква Святої Параскеви зведена 1723 року коштом графа Петра Менчинського. Храмова споруда дивним чином поєднує кілька архітектурних стилів: рококо й бароко в поєднанні з ренесансом.

Храм має двоскатний дах синього кольору, а також один неф і притвір. Церква є однією з найцікавіших мурованих пам’яток Волині XVIII століття.

Храм має двоскатний дах синього кольору, а також один неф і притвір. Церква є однією з найцікавіших мурованих пам’яток Волині XVIII століття.

Шацький район

Подорожуючи Волинською областю, особливу увагу необхідно звернути на Шацький район, адже тут багато найрізноманітніших цікавих місць.

У селі Острів’я діє одна з найбільш древніх у районі дерев’яна церква Святої великомучениці Варвари – пам'ятка архітектури місцевого значення, збудована з початком ХVІІІ. Існує легенда, де розповідається про те, як зводилася святиня: «Це було майже 1000 років тому.

По окрузі пронеслася чутка, що великий князь Володимир віддав наказ церкви будувати в добрих місцях, ворогам не доступних, з доброго дерева. Зійшлися чоловіки на раду, де лісу на церкву брати. На північному березі озера, який Махом називали, ріс могутній сосновий і дубовий бір.

Тож вирішили стрижень із найбільших сосен на церкву використати. Думали-гадали, де ж має стояти церква, щоб видно було, щоб дзвін чути було на всю округу. Вирішили здатись на волю Божу. Помолились і пустили на воду могутнього дуба, де дуб пристане там і церква стояти має. Незабаром пристав дуб до берега. На тому місці і церква стоїть».

Корисно буде відвідати село Піща, адже населений пункт приваблює до себе пам'яткою архітектури місцевого значення. Садиба Гутовського – ансамбль поміщицької садиби, збудований землевласниками Гутовськими в ХІХ–ХХ столітті. Комплекс включає такі будівлі: будинок Гутовського, млин, каплицю, господарські будівлі.

Біля села Кошари розміщена так звана аномальна зона. На піщаних дюнах там росте дивний ліс, стовбури дерев у якому є викрученими до неможливості. Яка сила погнула ці дерева – невідомо. Відомо одне: люди тут зцілюються від недуг.

Село Пульмо цікаве тим, що на місцевому кладовищі розміщена каплиця, якій понад 500 років. Свого часу це був головний храм Пульма, але відколи побудували нову Свято-Миколаївську церкву, каплицю перенесли на цвинтар.

Донині не зберігся жодний документ про цю споруду, невідомо навіть, на честь кого її збудували. Силами місцевого священника Олександра Черевка та парафіян каплиця знаходиться в гарному стані, у ній час від часу звершуються богослужіння.

Свого часу споруда стала німим свідком страшної трагедії, що сталася в селі: жорстокого убивства священника, його вагітної дружини і чотирьох дітей.

Красний Бір – найменше село Шацького району. Тут живе 5 людей. Розташовується посеред предковічного лісу, заховане далеко від цивілізації. У селі немає магазину, а віднедавна – і дороги.

Це справжній край світу, рай для диких тварин і грибників. Колись тут вовки підходили до самих хат, а вужі заповзали в оселю та їли з однієї тарілки з дітьми.

Село Гаївка відоме санаторієм «Лісова пісня», на території якого є родовище мінеральної води, що виявлено на глибині 1252 метри. Ця вода достатньо мінералізована, що навіть перевищує показники на відомих курортах України.

Про село Світязь знають чи не в кожному куточку України та й поза її межами. Перлина Волині, озеро Світязь, – найглибше в нашій країні. Приваблює своєю прозорою водою та піщаними пляжами. Улюблене місце для відпочинку.

Крім озера, у Світязі є ще чоловічий Петро-Павлівський монастир із чудотворною іконою Почаївської Божої Матері, до якої йдуть і їдуть прочани зі своїми болями та проблемами. Храм відносно новий, збудований у 2002 році.

Районний центр – селище Шацьк – відома рекреаційна зона, що має свою шестистолітню історію. У селищі є пам'ятка архітектури місцевого значення – храм Різдва Пресвятої Богородиці, споруджений у 1838 році.

При Шацькому лісовому коледжі функціонує унікальний музей фауни, де сотні чучел тварин і птахів. А ще селище приваблює давньоруським городищем, котре цілком відповідає літописним записам.

Тут виявили 50 різночасових об'єктів: ранньозалізного віку, римського часу, давньоруського періоду. Серед цікавих знахідок – крем’яний наконечник стріли та бронзове шило лужицької культури.

Також виявлено окремі знахідки більш давніх за час існування поселення епох: мікролітичні вироби доби мезоліту і фрагмент крем'яного долота мідного віку.

Місто Луцьк

Луцьк – місто, багате своїми пам’ятками та насамперед історією. Його неофіційна назва – Малий Рим. До того, як його відвідати, варто побувати в «Старому Луцьку».

Це заповідник з історико-культурним значенням, що практично займає весь центр міста, куди входять обхідний і Верхній замки, жіночі й чоловічі католицькі монастирі з їх багатою історією (шарітки, єзуїти, брігітки, домініканці та ін.), синагога, православні Хрестовоздвиженська та Покровська церкви, будинок Косачів, різноманітні музеї.

Перлиною заповідника є Верхній замок (або замок Любарта, збудований в ХІV ст.) – основна туристична «приманка» для гостей, де періодично відбуваються лицарські турніри. На території знаменитого заповідника «Старий Луцьк» знаходиться єдиний у всьому світі музей, що має понад 90 дзвонів, виготовлених ще з ХVІІ – початку ХХ століття.

Найдавнішому з них скоро скоро виповниться 360 років. Багато дзвонів пережили важкі радянські часи боротьби з релігією і храмами, зберігаючись саме в цьому музеї. Частину з них пізніше повернули до рідних місць.

Костел Св. Петра і Павла, кафедральний храм римо-католицького спадщини, є пам'ятником ордену єзуїтів однієї зі знаменитих луцьких святинь.

Він отримав назву «Малого Риму» завдяки великій кількості церков, різноманітних монастирів та інших духовних центрів. Храми відкриті до відвідування туристами й гостями.

Можна вільно потрапити навіть у підземелля, на яких, власне, стоїть усе Старе Місто. На Кафедральній площі є можливість помилуватися на власні очі іконою Луцької Богоматері – однією з найзнаменитіших і культових святинь Волині.

Ринкова площа (вона ж площа Ринок) вважається одним із найбільш відомих місць центрального Луцька, свого роду історичним центром міста. Це – початок вулиць Данила Галицького, Йова Кондзелевича, Михайла Драгоманова.

Площа є достатньо великою, що дозволяє дихати на повні груди. До того ж, якщо біля вас буде досвідчений гід, то можна дізнатися багато цікавого з історії і життя Луцька ще за часів середньовіччя.

Свято-Троїцький кафедральний собор свого часу був римсько-католицьким храмом, збудованим разом із францисканським монастирем (або ж монастирем Бернардинів). Його історія сягає глибини ХVІ століття.

За своєю формою святиня нагадує римську базиліку. Собор пережив неспокійні часи: зміну церковного, політичного та державного укладів. Поруч із ним розташована духовна семінарія. На сьогодні храм вважається одним із найбільш важливих православних святинь Волині.

Серед багатьох музеїв варто відвідати музей волинської ікони, де зібрано понад 600 ікон часів ХVІІ–ХІХ століть. Тут зберігаються хрести, сакральні скульптури, предмети з декоративною різьбою.

Музей із радістю приймає в окремому залі-каплиці шанувальників Холмської ікони Божої Матері, історія якої розпочинається з ХІ–ХІІ століть.

Молитва в безпосередній близькості від ікони приносить шанувальникам багато чудес. У Холм її колись давно привіз ще сам Данило Галицький.

Наступною, не менш цікавою музейною родзинкою міста, є аптека-музей, що має й іншу назву – аптека Злоцького. Розташована на Ринковій площі й також уходить в історико-культурний заповідник «Старий Луцьк».

Аптека працює і сьогодні. Тут є лабораторія, виставлена унікальна музейна експозиція. Музей діє з 1845 року. Колись тут виготовляли медикаменти для Лесі Українки. Сьогодні аптека спеціалізується на ліках для лікування дерматологічних захворювань.

Спортивно-оздоровчий комплекс «Адреналін Сіті» запрошує дітей до єдиного в країні музею технічного прогресу. Тут же розташований Центр дослідницької науки і техніки «Експериментаріум», де можна знайти всі досягнення технічної думки за всі часи життя й розвитку людства – від давнини до сучасності. Тут є все: фото, відео, радіо, усі системи комунікацій, комп'ютери, годинник. І дітям, і дорослим буде однаково цікаво.

Поціновувачам літературних творів та їх авторів варто завітати до будинку на вулиці Драгоманова, де колись давно проживала Леся Українка.

Саме тут жили і її батьки: повітовий мировий посередник Петро Косач разом із письменницею Оленою Пчілкою. Ця будівля має більш, ніж двохсотлітню історію. Тепер у колишній квартирі знаменитої родини знаходиться музей «Лесина вітальня».

Дитяча залізниця Луцька хоч і найменша в Україні, зате найживописніша, адже проходить через ботанічний сад. Уже кілька поколінь залізничників і просто любителів їздити потягом закохані в цю дорогу.

Дитяча залізниця слугує місцем дитячого дозвілля, а також діє як позашкільний навчальний заклад, що дає уявлення й основні навички роботи на дорозі.