Кіровоградська область

Благовіщенський район

Район розташований у північно-західній частині області, у зоні лісостепу, що не могло не накласти відбиток на кліматичних умовах та рельєфі. На території регіону збереглося кілька пам’яток архітектури місцевого значення. Крім того, у Благовіщенському районі є низка курганів, що дають можливість оцінити особливості минулих епох.

Центр регіону – містечко Благовіщенське, де знаходиться місцевий краєзнавчий музей, що представить розподілені відповідно до різної історичної періодизації експонати стосовно побуту місцевого населення.

Серед найцікавіших сакральних пам’яток виокремлюють три церкви (кінця ХХ століття (село Кам’яний Брід), кінця ХІХ століття (село Кам’яна криниця), ХІХ століття (село Луполове)) та водяний млин кінця ХІХ століття.

Бобринецький район

У Бобринецькому районі Кіровоградської області на обліку 44 пам'ятки історії. Про найцікавіші з них спробуємо разповісти нижче.

У районному центрі, у місті Бобринці, знаходиться будинок, у котрому зародилася театральна діяльність М. Л. Кропивницького і І. К. Тобілевича – корифеїв українського театру. Споруда збудована в 1860-х роках. Крім того, є ще пам’ятки, пов’язані з іменами цих діячів: ратуша, де вони працювали, і будинок колишнього повітового училища, де навчалися. До речі, в останньому з указаних закладів навчався й Корнієць М. Р. – партійний і державний діяч.

Майже в кожному селі є пам’ятки, присвячені подіям Другої світової війни, окультурені братські могили, а також низка монументів слави. Це засвідчує те, що український народ глибоко шанує свою історію. Варто згадати й про пам’ятники Кобзареві, поширені в населених пунктах області.

У селі Кетрисанівка знаходиться прекрасна церква, зводити яку розпочали в 1904 році, а завершили будівництво з початком ХХ століття. Храм дієвий. За радянських часів із культової споруди зробили сільський клуб, а потім і склад.

Одного разу храм реставрували, а в 1994 році освятили. Роботи з художнього оформлення виконував фотограф і вчитель малювання Василь Лебедєв.

Є в Бобринці ще одна прекрасна пам’ятка – величний Вознесенський собор, зведений на кошти місцевих жителів. Однак більшу частину пожертв внесли меценати. Собор заклали 1898 року в центральній частині базарної площі Бобринця.

Обрану територію обгородили цегляним парканом у вигляді мережива. На місці спорудження спочатку посіяли жито, сходи стали символом того, що територія придатна для будівництва церкви.

На вході в подвір'я майбутнього собору збудували невелику однокупольну капличку з іконостасом, лампадами та іконами, проте зведення святині розпочалося значно пізніше.

У зв'язку з початком революції, собор розписали лише частково. Тоді з куполів храму зняли позолоту, дзвони переплавили, а саме приміщення перетворили на склад. У 1933 році у споруді зберігалося зерно, пізніше – інші продовольчі й непродовольчі товари. Згодом будівлю передали для створення районного історичного музею. Наразі храм відновили й повернули парафіянам.

У селі Веселівка є солоне озеро з блакитною глиною, що прекрасно підходить для косметичних процедур. Його ще називають «Мертвим морем».

Вільшанський район

Мальовничий район Кіровоградської області, що вабить своєю красою та щирими людьми. Серед цікавих пам’яток природи можна виокремити урочища Калмазівське та Осичківське. Також тут є Чорноташли́цький природний ландшафтний заказник загальнодержавного значення площею 15 га, розташований у межах Вільшанського району Кіровоградської області, на схід від села Синюха. Створений, щоб охороняти мальовничу ділянку правого берега Синюхи в районі впадання в неї річки Чорний Ташлик.

Степова ділянка з багатим трав'яним покровом зберегла природний стан; є численні виходи гранітів у вигляді скель і брил. Особливу цінність становлять угруповання ковили волосистої. Тут також зростає астрагал шерстистоквітковий, астрагал понтійський і відкасник Біберштейна.

Гайворонський район

У прекрасному Гайворонському районі можна побачити одну з найцікавіших пам’яток України. У 1897 році на цій території відкрили вузькоколійну колію. Тоді ж і збудували вокзал, що працює й досі.

Завширшки колія іграшкова (якихось 75 сантиметрів), а вузькоколійку обслуговує ціле локомотивне депо, де можна побачити як дієві локомотиви, так і раритетні паровози. Тут можна замовити екскурсію та на власні очі побачити цю красу. Адже прикро, що така родзинка залишається поза увагою туристів.

Їхні стіни завтовшки становлять близько 90 сантиметрів. Місцеві жителі розповідають, що перекриття на будинках робили з залізничних рейок. Зводили гранітні споруди і в 50-х. Усього ж таких будинків у Гайвороні сім. Сировину для їх зведення видобули з місцевого кар'єру.

Цікавою пригодою стане відвідування неймовірно мальовничого кварталу залізничників, особливість якого полягає в тому, що, ніби з казкових сторінок, виринають будинки. Перші такі споруди з’явилися тут у 1933 році.

Ще один узірець прекрасної фантазії місцевих жителів можна зустріти в селі Соломія, де знаходиться споруджений у ХVІІІ столітті й неодноразово перебудований млин, з котрим пов’язана прекрасна історія про позашлюбну доньку Станіслава Потоцького Соломію.

Серед найцікавіших пам’яток району та й Кіровоградщини в цілому потрібно виокремити долину Південного Бугу, що має природне походження і знаходиться в селі Казавчин, де береги цієї звивистої ріки найбільш мальовничі. Уже традиційно тут проходить «Казавчин фест», долину окультурили спеціально для відвідувачів фестивалю.

Крім того, це місце пов’язують з ім’ям відомого отамана Сірка. Припускають, що саме тут він народився, адже під час розкопок археологи знайшли залишки козацької переправи. Можливо, звідси Іван Сірко й відправляв листа «з військ над Бугом з-під Казавчина».

Голованівський район

Голованівський район – регіон, де є що відвідати. Тут і цікаві архітектурні пам’ятки, й унікальний музей, і мальовничі місцини, що приваблюють туристів звідусюди.

Є зала, де можна ознайомитися з історією музею. Варто обов’язково піти на екскурсію, адже вона приречена бути цікавою, оскільки проводиться справжніми фахівцями. На глибині 35 метрів знаходиться підземний командний пункт, звідки велося управління запуску бойових ракет.

У селі Давидівка зберігся своєрідний символ – млин, споруджений у 1911 році. Тодішній його власник задумав унікальний проєкт. Відомо, що за тих часів давидківське борошно вважалося найкращим в імперії.

Млин припинив діяти 15 років по тому. Наразі колись ошатна й чудова споруда занедбана й потроху розсовується.

У Кіровоградській області збереглося не так вже й багато дерев'яних храмів. Зрозуміло, що дерево в степу – не найпоширеніший будматеріал. Та й заселятись область почала пізніше за своїх північних сусідів. Наприклад, село Надеждівка тільки в 1889 році заснувала власниця навколишніх земель княгиня Трубєцька.

А в 1901 році вона заклала тут дерев'яний храм Казанської ікони Божої Матері, що сміливо можна вважати однією з найгарніших дерев'яних святинь Кіровоградщини.

У селі Крутецьке знаходиться чудова пам'ятка – приклад сакральної культури. Храм настільки ошатний і доглянутий, що аж не віриться, що звели його в 1764 році. Святиня була дерев’яною і триверхою.

Тоді ці землі належали польській території, більшість із них –Станіславу Потоцькому. Уніати в 1775 році зайняли храм, і став він греко-католицьким. Проте у 90-х роках ХVІІІ століття землі окупувала Росія.

Згодом, а саме в першій половині ХІХ століття власником маєтку в Крутецькому став Франц Гурковський, поміщик польського походження. Для того щоб задобрити селян, він дав кошти на розбудову церкви Івана Богослова і в1848 році з’явилися бічні прибудови.

Згодом вирішили спорудити церкву з більш міцного матеріалу, оскільки дерев’яна святиня була майже зруйнована. Новий мурований храм освятили в 1908 році. У 1944 церква значно була пошкоджена, а в період Незалежності її відновили і вона знову стала дієвою.

Крім того, у селі збереглася школа, збудована в ХІХ столітті. Її відразу можна побачити, бо знаходиться будівля за церквою.

Добровеличківський район

Територію Добровеличківського району здавна освоїли люди, про що свідчать чисельні археологічні знахідки. У цих степах жили колись трипільці. Біля села Федорівки в урочищі «Макітра» та села Михайлівки в урочищі «Балка Куца» виявлено залишки великого поселення трипільської культури IV–III тисячоліття до н. е.

Ще в 1970-ті роки науковцями проводилися археологічні розкопки, численні знахідки яких підтверджують, що вони мали тут тривалий і надійний осідок. Про побут цього першого хліборобського племені розповідають й експонати місцевого краєзнавчого музею, що діє в селищі вже 17 років.

Неподалік від села Липняжка, у селі Глодоси Новоукраїнського району, знайдено скарб із багатьох ювелірних прикрас, а в селі Трояни нашого Добровеличківського району – багато Римських монет.

Серед інших пам’яток історії варто відзначити велику кількість монументів слави, а також пам’ятників, присвячених воїнам Другої світової війни.

Донедавна селище Добровеличівка було географічним центром України, проте наука пішла далі й, зробивши точні підрахунки, науковці дійшли висновку, що центр потрібно перенести до сусідньої Черкащини.

Про це нагадує пам’ятник, котрий можна відвідати будь-коли. Відомо, що з’явився пам’ятний знак у 1991 році, а 2002-го, замість тимчасового знака, було відкрито пам’ятну гранітну стелу з зображенням Малого державного герба України заввишки близько трьох метрів.

Долинський район

Долинський район привабливий тим, що тут знаходиться чудовий дендропарк «Веселі Боковеньки», заснований, як відомо, ще з 1893 року. Площа території становить 110 гектарів. У дендропарку створили п’ять пейзажів, що демонструють ландшафт певної географічної зони. Тут росте майже тисяча дерев та чагарникових представників із різних куточків світу.

Знам'янський район

У мальовничому Знам’янському районі є, що відвідати. Тому, навіть не задумуючись, вирушаємо в нашу віртуальну подож.

Почнемо з природних пам’яток цієї землі. Передусім варто розповісти про так званий Чорний ліс – природний об’єкт, розташований у серці Кіровоградщини, – місці, оповитому легендами та містичними оповідками.

Відомий ліс тим, що тут утворилася давня Чорноліська культура, а знахідки курганних пам’яток дають уявлення про те, що ці місця населялися ще у VІІІ столітті.

Також тут можна побачити надзвичайно глибоке озеро, глибину якого не виміряли й досі. Існує припущення, що воно має два, а то й три, дна. Крім того, в озері сильно накопичується метан, а, як відомо, цей газ має властивість вибухати.

Водойма не придатна для купання, проте в ній охоче ловлять рибу. Немало розповідей про те, що на дні озера є численні скарби Нестора Махна, а також тут затонула карета хана, вилита з чистого золота. Існує багато моторошних оповідей про Чорний ліс.

За однією історією, давним-давно через нього татари переводили невільників. Тих, хто зовсім занепав силами і не міг далі йти, топили в Чорному озері. Кажуть, їхні стогони й досі долинають до берегів.

Поряд із легендарним Чорним Лісом знаходиться невелике село Водяне, де в 1888 році створили школу лісівників, – єдиний навчальний заклад для працівників лісу посеред українського.

Є в Знам’янському районі ще одна дуже цікава пам’ятка, що неодмінно потрібно відвідати. Це – «Гайдамацька Січ» – чудове місце, адже в садибу зеленого туризму, чи музей просто неба, господар уклав душу.

У музеї зібрано велику кількість дійсно унікальних кам’яних, дерев’яних та глиняних експонатів, що розповідають про історію, культуру й побут наших предків. Потрібно виокремити саме жорна. Адже тут їх аж 40: від маленьких ручних зернотерок до великих кам’яних жорен і навіть вітряного млина.

Серед експонатів музею просто неба – знахідки часів скіфської і чорноліської культури, раритетні вироби декоративно-ужиткового мистецтва. Є в колекції господаря і багато інших експонатів, як-от унікальні колекції вишиванок та керамічних виробів, що зберігаються в окремому приміщенні, адже просто неба їх не можна зберігати.

Господар садиби охоче проведе цікаву екскурсію та нікого не залишить байдужим.

Компаніївський район

Серед найцікавіших пам’яток Компаніївського району сміливо можна назвати Заповідне урочище місцевого значення з мелодійною назвою «Розлитий камінь», розташоване на території Компаніївського району Кіровоградської області поблизу с. Софіївка.

Природний заповідник займає площу 25 гектарів. На його території можна зустріти безліч рідкісних видів рослин, занесених до Червоної книги. Особливо привертає увагу поширений тут рідкісний сорт тюльпану гранітного.

Кропивницький район

У районі є 7 архітектурних пам’яток, що перебувають на обліку. Найдавніша з них – так званий Народний дім, споруджений ще в ХІХ столітті в селі Джамка. Також тут можна побачити школу солом’яного плетіння, зведену в 1912 році.

У селі Високі Байраки розташована церква великомучеників Адріана і Наталії. Точна дата побудови невідома, оскільки всі архіви згоріли під час революції. Відомо лише, що вона була споруджена з початком XX століття. Храм цегляний, зведений за типовим проєктом у формі хреста.

Раніше над центральною частиною височів купол із хрестом, а над бабинцем була висока дзвіниця. Церква серйозно постраждала за радянських часів: у 1950-х роках знесли дзвіницю й головний купол, а будівлю храму передали на баланс колгоспу, незабаром із його приміщення зробили клуб. Лише в 1996 році церкву повернули парафіянам.

Маловисківський район

У Маловисківському районі розташована цікава пам’ятка, що називається Каскади. Розташоване урочище на р. Буки, неподалік села Злинка. Місцина має статус геологічної пам’ятки природи, площа якої становить 2,5 гектари. Особливістю урочища є каскад природних рівнинних водоспадів заввишки 7 метрів – поодинокого явища в рівнинній Україні.

Існує наукова гіпотеза, що брили, котрі формували водоспад у І тисячолітті до н. е., могли бути пов’язані зі скіфами. Відомо, що стіни печер, наразі затоплених, містять знаки, що дають підстави вважати це місце скіфським святилищем.

Проте саме урочище є типовим природним лісостеповим східноєвропейським ландшафтом річкових долин. Крім того, у цій місцевості є рідкісні представники флори та фауни. Також росте 9 видів рідкісних рослин, занесених до Червоної Книги України та Європи. Серед рідкісних тварин «Каскадів» 14 видів занесені до Червоної книги України, а 58 – під охороною Бернської конвенції.

Варто зазначити, що в районі є ще декілька цікавих пам’яток природи, як-от: ботанічний заказник Плетений Ташлик, комплексний заказник Бірзуловські горби, а також орнітологічний заказник Заплава Малої Висі.

Є в районі і 9 археологічних пам’яток. Це так звані курганні групи, а також інші знахідки прадавніх епох.

У Маловисківському районі Кіровоградської області на обліку перебуває 8 пам'яток архітектури, найцікавішим із яких є маєток поміщиці Кудишевої в Малій Висці, зведений у 1889 році. Відомо, що на місці сучасного села існував хутір козака Никодима.

Слобода Вись перебувала у власності генерал-поручника Івана Хорвата, управителя Нової Сербії, згодом стала державною слободою Новою (Веселою) Виссю, а потім перейшла у власність Лепьохіна. Понад 8 тисяч десятин землі, що прилягали до новоствореного поселення, а також 918 селян Катерина ІІ подарувала князю Сергію Кудашеву.

Він назвав поселення своїм іменем – Кудашеве, спорудив тут економію, церкву та маєток. Одна з його спадкоємниць звела невеликий палац (1889 р.) – двоповерхову споруду з прибудованою галереєю, збережену до сьогодні. У середині XIX століття маєток у Кудашева купив ще один представник російської знаті – дворянин О. К. Улашин, який і дав містечку сучасну назву – Мала Виска.

Серед сакральних пам’яток важливо виділити неабияку кількість церков, датованих кінцем ХІХ початком ХХ століття, а саме: Успенська церква ХІХ століття (село Березівка), святиня 1912 року (село Кіровка), церква святих Костянтина та Єлени, зведена в далекому 1857 році (село Копанки), Іванівська церква 1905 року (село Лутківка).

Новгородківський район

Серед основних природних пам’яток у районі виокремимо ті, що мають місцеве значення (заповідне урочище «Терник»; ботанічні заказники «Білопіль», «Волова балка», «Квітуча балка») і загальнодержавне (ботанічний заказник «Шурхи»).

Заповідне урочище «Терник» має площу 73,2 га й розташоване за 2 км від південно-східної околиці смт Новгородка. На степових ділянках у значній кількості зростає цмин пісковий – цінна лікарська рослина.

Виявлено три види рослин, занесених до Червоної Книги України. В урочищі знайдено 2 види метеликів (брожник молочний південний та махагон), також занесених до Червоної Книги України.

Ботанічний заказник «Шурхи» має площу 38,3 га і створений з метою збереження природного стану та охорони умов відновлення рідкісних степових угрупувань.

Розташований у балці з пологими схилами, вкритій чагарниками та різноманітною трав'яною рослинністю, що виходить на поверхню каменю. Тут можна побачити ковилу Лессінга, ковилу волосисту, волошку руську, півників понтійських, занесених до Червоної Книги України.

Серед архітектурних пам’яток на території району потрібно виокремити дві місцевого значення: навчальний корпус державного професійно-технічного училища № 36 та частину навчального приміщення загальноосвітньої школи села Спасове.

Новоархангельський район

У районі знаходиться кілька цікавих пам’яток природи, насамперед мальовнича територія Каньйон річки Синюхи. Місце, утворене гранітними породами, що вийшли на поверхню, розташоване на площі, котра знаходиться поблизу села Тернівка в гирлі Синюхи, притоки Південного Бугу.

Річка протікає більш ніж на 100 кілометрів, однак лише саме тут вона напрочуд красива. Пейзаж на цій території представлений рідкісним листяним лісом, що переважно займає берега практично біля самої кромки води. Над річкою виступає гранітна скеля, котра підіймається над водою на 20 метрів.

Поблизу села Тернівка, на березі річки Синюха, розташувалася гарна споруда водяного млина, що більше нагадує невеликий замок. Занедбана, але, здається, тим і вабить допитливих туристів. Млин збудований із початком ХХ століття на основі бутового каменя – звичайного граніту, поширеного на Побужжі.

Його дивний вигляд привертає увагу: з боку річки має чотири поверхи, а з боку берега – три. Поряд із Тернівським млином зведена гребля, що перепиняє русло річки і скеровує велику частину води в широкий рукав із каменю. Раніше він міг крутити агрегати млина, коли ще лежали горизонтально колеса. До сьогодні вони не збереглися, а пам’ятка архітектури залишилася пусткою і потроху руйнується.

Новомиргородський район

Цікавий історичний район, що приваблює своєю неповторною красою та пам’ятками. Передусім хотілося б розповісти про унікальну пам’ятку природи місцевого значення (статус отриманий у 1993 році) з оригінальною назвою «Матвіїв яр». Об'єкт розташований на території Новомиргородського району Кіровоградської області поблизу м. Новомиргород. Його площа становить аж 22 га.

Крім того, регіон має велику кількість садиб зеленого туризму, де можна відпочити від міської метушні та зблизитися з природою, адже Кіровоградщина надзвичайно мальовнича та приваблива. Велика кількість місць для відпочинку знаходиться саме в районному центрі – Новомиргороді. У самому місті є прекрасні пам’ятки архітектури, що варті уваги.

Насамперед привабливим для туристів є Собор Святого Миколи, зруйнований більшовиками в 1930-х роках. Відомо, що 6 грудня 1752 року святиню розпочав будувати генерал-майор Іван Хорват. Проте хто був архітектором, невідомо. Храм звели з благословення Київського митрополита Тимофія Щербацького орієнтовно в 1760-х роках.

Собор був виконаний у стилі ампір і в плані мав вигляд дев'ятидільної хрещатої споруди, над якою здіймалася чотирикутна баня, що закінчувалася дванадцятисегментним шатром, увінченим круглим глухим ліхтарем та позолоченою кулею. На другому ярусі дзвіниці висів великий дзвін діаметром до 2,5 метрів.

У 1792 році праворуч від головного входу до собору було поховано генерал-аншефа російської армії Петра Текелія. Після набуття Новомиргородом у 1794 році губернського та єпархіального значення, собор Святого Миколая став кафедральним. Сюди згодом перевели духовну семінарію та консисторію.

Ще одна сакральна пам’ятка району – це Іллінська церква, зведена з цегли у візантійському стилі в 1786 році на кошти купця Миколи Годжія. Тетраконхова в плані (має вигляд хреста, центрична), з восьмикутним трибуном та куполом, увінчаним главкою.

Гладкі поверхні стін з двома рядами вікон розділені пласкими пілястрами, по карнизу їх оточує фриз із ліпними розетками. У силуеті церкви підкреслена ступінчаста композиція мас. Архітектурна пам'ятка є перехідним етапом від бароко до класицизму.

Також потрібно відвідати Миколаївську церкву, зведену в стилі еклектики 1809 року генералом Висоцьким. Цегляна споруда складається з трьох частин: центрального квадратного об'єму, прямокутного бабинця та напівкруглої абсиди.

Центральний вхід до церкви оздоблений чотирма колонами, що стоять на високому цоколі. План та об'ємно-просторова структура святині продовжують традиції української архітектури, а її зовнішній декор виконано в стилі еклектики.

Поки залишимо релігійну тему й навідаємося до привабливої цегляної одноповерхової споруди, зведеної в останній третині XIX століття в стилі еклектики. Будівля слугувала місцевим магазином. Головний фасад відзначається великою кількістю декоративних деталей.

Будівля є яскравим прикладом єврейського земського будування в Златополі, належить до цінної міської забудови. Нині за призначенням не використовується. У липні 2010 року стіни споруди обвалилися, оскільки під нею, ймовірно, проходить один із ходів златопільських катакомб.

Златопільська гімназія, виконана в стилі еклектики з украпленням ренесансу, – це ще одна цікава пам’ятка архітектури в містечку. Будівництво велося з 1885 по 1891 рік на земельній ділянці, переданій у пожертву Лопухіними – власниками Златопільської садиби.

Автором проєкту вважається архітектор Архипов. Споруда є архітектурною цінністю, одним із прикладів естетичного вирішення будівель навчальних закладів кінця XIX століття.

Комплекс лікарні зведений за проєктом архітектора Якова Паученка на кошти Ганни Дмитрян – дочки місцевого купця. Будівництво велося з 1910 по 1913 рік на території старої богодільні поруч із полковою церквою.

Проєкт лікарні виконаний у псевдоруському стилі відділенням Департаменту у справах цивільного будівництва м. Одеси. Цегельний орнамент, металеві мережива, що прикрашають перекриття центрального ризаліту, і ґанки імітують різьблення по дереву давньоруських будівель.

Поряд з основною спорудою лікарні знаходиться будинок головного лікаря (1912), приміщення електростанції та стайні (1911). Комплекс є чудовим зразком цивільної архітектури, що розвився на півдні Російської імперії з 70-х років XIX століття.

Новоукраїнський район

Новоукраїнський район знаходиться в південній частині Кіровоградської області й має чотири природно-заповідних об'єкти: Войнівський (с. Ново-Олександрівка) та Явдокимівський (м. Новоукраїнка) заказники, пам'ятку природи Ташлицькі Скелі (м. Новоукраїнка) та заповідне урочище Горіхівську Балку (с. Воронівка); Гусарське урочище (с. Піддубне), що славиться цілющою мінеральною водою, чудовим санаторієм та природно-оздоровчим центром.

Найвизначнішою археологічною пам'яткою, віднайденою на цій території, є знаменитий Глодоський скарб – поховання дуже багатого і знатного вождя кінця VII ст. або початку VIII ст. н. е. з великою кількістю золотих і срібних виробів. Обрядова специфіка дає можливість припустити, що похований мав слов'янську приналежність.

Також варто зазначити, що в місті Новаукраїнка є архітектурна пам’ятка місцевого значення – приміщення місцевого суду, зведеного в 1901 році.

Крім усього вищевказаного, у Новоукраїнському районі є 73 пам’ятки історії. Це –пам’ятники та інші монументальні споруди різних історичних періодів.

Варто згадати й про ще одну пам’ятку історії Новоукраїнки – млин Вігдора Варшавського – одну з найвизначніших споруд міста, що наразі напівзруйнована.

Відомо, що в 1894 році млин видав перше борошно. Тоді там працювало 35 робітників. Робота велася у дві зміни цілодобово. Переробляли 100 тонн зерна на добу. Завдяки страховому товариству ці робітники були застраховані на випадок смерті чи каліцтва (страховий внесок становив 61 крб. 83 коп.), на лікаря витрачалося 25 крб.

Поруч із млином, де річка Грузька (у народі звалася Вошива) впадала в річку Чорний Ташлик, було споруджено дамбу. Вода використовувалася для парових котлів. При Варшавському в 1900 та у 1933 роках були сильні паводки, заливало двір і 1-й поверх млина, тому борошно зі складів та підвалів перевозили в інші місця.

У 1903 році в машинному відділенні сталася пожежа. На відбудову Варшавський витратив майже 24 тисячі карбованців.

Олександрівський район

Чим же привабливий для туристів Олександрівський район Кіровоградської області? Наразі дізнаємося. Насамперед регіон має багатий заповідний фонд. Є тут і заказник, і урочища та інші території.

В Олександрівському районі зафіксовано 63 історичні пам’ятки та 99 археологічних. Також є значна кількість архітектурних, про найцікавіші з яких будемо розповідати далі.

Передусім у районному центрі потрібно відвідати місцевий краєзнавчий музей, адже саме тут зберігається понад 10 тисяч експонатів, що не залишать байдужими нікого. Представлені найрізноманітніші предмети, що відображають минуле й сучасне краю: від археологічних знахідок, предметів народного побуту, колекції радіотехніки, картин, скульптур до опудал тварин і птахів та палеонтологічних знахідок.

Громадський Музей історії Олександрівського району відкрито в жовтні 1987 року. У 1991-му заклад набув статусу державного. У 2008 році один із його працівників увійшов до десятки кращих музейників України і став лауреатом Програми підтримки музейних працівників Міжнародного благодійного фонду «Україна 3000» й Українського центру розвитку музейної справи.

У селі Кримки знаходиться церква Св. Параскеви, зведена з початком минулого століття. За свою історію вона пережила багато різних подій. У 1963 році її закрили. Уже з початком 1980-х тут були руїни. Храм відновили лише в 1992 році. У цьому брали участь усі жителі невеликого села.

Після реставрації тут з’явилася справжня духовна обитель. Церква недарма названа на честь Параскеви – святої, яка роздавала майно бідним і обертала язичників у християн. Туристи, які виявлять бажання приїхати в Кримки, можуть подивитися не лише церкву, а й побувати в ландшафтному й орнітологічному заказнику, розташованому недалеко від села.

У селі Бірки розташована Миколаївська церква, зведена в 1648 році, котра має статус пам’ятника архітектури середини ХVІІ століття. Є припущення, що збудував її гетьман Богдан Хмельницький на землях, що йому належали. Дерев’яний храм зводився як переносний, похідний.

Спочатку церква знаходилася біля старого кладовища. На теперішнє місце її перенесли в 1820 році. На подвір’ї храму є могили чотирьох настоятелів і невеликий колодязь. В інтер’єрі церкви зберігся дерев’яний трьох'ярусний іконостас, виконаний у стилі класицизму. На сьогодні Миколаївська церква радо запрошує прихожан.

Олександрійський район

У Кіровоградській області знаходиться мальовничий Олександрійський район, центром якого є Олександрія, що славиться своїми промисловими пейзажами. Це невелике місто має цікаву історію. У заснованому під козацький зимівник населеному пункті мешкали не тільки українці.

Незважаючи на те, що Олександрія ніколи не була прикордонною, тут якийсь час жили серби, хорвати, румуни й болгари. Територія, де наразі знаходиться місто, навіть називалася Новою Сербією. В Олександрії можна побачити велику кількість будівель з цікавою історією.

У місті розташований унікальний в Україні музей миру, створений у 1973 році вчителем і музеєзнавцем Інною Шульгой. Відомо, що першу експозицію зібрали школярі. На сьогодні вона розміщується в трьох залах: України, миру й етнографічному («Світлиця козака Усика»). Зал світу є першим і найстарішим у музеї. Тут описано міжнародний рух за мир на планеті та зібрано експонати й матеріали, що засвідчують наслідки воєн.

В Олександрії є красива споруда – Будинок культури, колишній склад. А взагалі раніше тут діяв театр, збудований у 1880 році. Його придбав купець Чибісов, після чого була проведена істотна реконструкція. Стіни зводили з саману, підлогу і стелю збудували під певним кутом нахилу по відношенню до стін, кути яких закруглені.

Усе це створювало гарну акустику. Розширили сцену, провели електромережу, добудовали фоє. Саме в Олександрійському театрі розпочинав свою кар'єру Гнат Юра. Під час Другої світової війни (до або відразу після того, як місто зайняли німецькі війська) театр був спалений, уціліли тільки зовнішні стіни. У 1960 році будівлю відновили.

У селі Пантаївка, розташованому неподалік районного центру, знаходиться один із найбільших буровугільних кар'єрів країни. Підприємство припинило існування у 2004 році через фінансові проблеми.

Згодом кар'єр був затоплений грунтовими водами, тепер на місці промислового виробництва утворилися чудові краєвиди. Відомо, що цю територію називали «кладовищем екскаваторів», оскільки тут залишилася унікальна кар'єрна техніка.

Онуфріївський район

Подорожуючи Кіровоградською областю, варто відвідати Онуфріївський район, адже тут є пам’ятки, варті уваги. Власне в районному центрі знаходиться окраса місцевості – Онуфріївський дендропарк (колишній маєток родини Толстих) і конезавод, засновані Михайлом Камбурлеєм – капітаном російської армії, який купив ці землі у 70-ті роки ХVІІІ століття в Івана Хорвата – очільника Нової Сербії.

Уже з початком 1880-х років розпочалася комплексна реконструкція Старого парку, якою керував дендролог Іван Базилевич. У цей час на південь від річки було споруджено оранжерею, теплицю, стайню, водонапірну вежу, сторожку водокачки з паровим локомотивом, човнову станцію, літній танцювальний майданчик, винний льох та оригінальні малі архітектурні та скульптурні форми (альтанки, містки тощо).

На території парку налічувалося понад 100 видів дерев та кущів, було 6 ставків, де жили лебеді. Облаштовано насипний острів з альтанкою та купальнею (наразі відомий як «Острів кохання»).

Біля будинку Толстих розташовувалося два басейни з фонтанами та розарій. Алеї парку розміщувалися за класичним англійським зразком. Селянам суворо заборонялося заходити на панську територію.

Перепустки мали тільки робітники, які розчищали алеї, доглядали за деревами та численними квітниками, лебедями на паркових ставах. Пізніше селянам дозволили брати воду для своїх потреб в одному зі ставків.

Дотепер парк зберіг свою назву – Селянський. Усю територію було обнесено двохметровою цегляною огорожею з декоративними ґратами. Композиція зелених насаджень Нового парку була визначена стильовими рисами натуралістичних садів, близьких до природного ландшафту.

Присадибний будинок графів Толстих не зберігся, від конюшні уцілів лише фронтон, а в графській Білій їдальні (пам'ятка архітектури місцевого значення) сьогодні розміщується адміністрація парку. Збереглися також цегляна арка головного в'їзду, парадна огорожа (частково реконструйована 2011 року), будиночок керуючого садибою та винний льох.

В Онуфріївському парку відбуваються кінні прогулянки на англійських скакунах з прославленого кінного заводу № 175 (Філія ДП «Конярство України»), розміщеного на території колишньої економії графів Толстих, а також заходи Міжнародного фестивалю етнічної музики «Перекотиполе» (на території спортивного стадіону, що знаходиться в парку).

Село Павлиш відоме тим, що тут жив та працював Василь Сухомлинський. Школа, котрій присвятив життя видатний радянський педагог, діє і зараз. Будівлю звели з початком ХХ століття.

Є в селі й велика церква Вознесенська, зведена в другій половині ХХ століття. Поблизу – добудована дзвіниця, споруджена за радянських часів на місці старої зруйнованої.

Петрівський район

У Петрівському районі на обліку перебуває 8 пам’яток архітектури. У селищі Петровське знаходиться приміщення земської лікарні, зведене в 1902 році. Також тут є житловий будинок того ж періоду та приміщення амбулаторії. На річці Інгулець розташована гребля 50-х років минулого століття, а також храми, виконані в класичному українському стилі.

В 1995 році в смт. Петровому відкрито Пам’ятний знак героям-землякам (стела біля районного будинку культури та районного музею історії). Під охороною в регіоні знаходиться 168 пам’ятників археології.

Світловодський район

Цікавий регіон, що обов’язково привабить вибагливого туриста. Адже розваги тут є на всі смаки.

Для любителів археології в районі знаходиться три городища. Перше з них – Калантаївське - пам’ятка кінця бронзоваго віку Х–VІІІ століття до н. е. Тепер ця територія затоплена Кременчуцьким водосховищем. Проте у 50-х роках ХХ століття тут велися інтенсивні розкопки, під час яких було виявлено рештки дерев’яного укріплення в товщі валу, два рови, господарські ями, а також різні артефакти: курамічний посуд та предмети домашнього вжитку. За межами валу знаходилося поселення у якому археологи розкопали 42 сарматських поховання на кладовищі І ст. до н. е.

Наступне Тясминське городище – це залишки укріпленого поселення часів чорноліської культури, розташоване на березі балки.

Дуже цікавим є Чорноліське городище, адже тут було знайдено цілий пласт чорноліської культури. Посуд цієї культури орнаментовано різними геометричними фігурами.

Поблизу села Подорожнє можна побачити Придніпровські кургани – комплексну пам’ятку природи місцевого значення. Біля села Нагірне відкривається прекрасний вид на острови акваторії Кременчуцького водосховища.

Любителям промислового туризму можна відвідати водосховище Кременчуцької ГЕС, що є одним із найбільших в Україні та Європі. Станція складається з 12-и вертикальних гідроагрегатів потужністю 625 МВт і в середньому щорічно виробляє 1506 млн. кВт електроенергії.

Однією з найулюбленіших розваг місцевих є відвідування приватного зоопарку, де багато різних екзотичних тварин. Це буде до душі тим, хто подорожує з дітьми.

Устинівський район

Устинівський район відомий насамперед тим, що тут знаходиться ландшафтний заказник «Монастирище» загальнодержавного значення, розташований на півдні району між селами Інгульське й Завтурове. Площа заповідних земель трохи більша за 15,3 га. Заповідний об’єкт унікальний і представляє місця виходу на поверхню елементів найдавнішої тектонічної структури України – Українського щита. Побутує версія, що дивні брили з’явилися внаслідок сходження льодовика.

Заказник – каньйон річки Інгул з мальовничим пейзажем і нагромадженням кам’яних глиб по берегах. Існує думка, що під цими брилами колись жили люди. Монастирище – досить-таки загадкове місце.

Про це свідчить сама назва, адже монастиря на цій землі не було ніколи. Уперше про «Монастирище» згадував Володимир Ястребов, описуючи «кам’яний стовп посеред Інгулу». Перегороджена багатьма греблями річка обміліла, і тому течія Інгулу обмиває колишній острів лише з одного боку, з іншого ж з’явилася широка долина, вкрита різнотрав’ям.

Місцеві селяни згадують, що коли біля села Березівки зводили церкву, то збиралися розпочати й будівництво монастиря біля с. Завтурове, звідси й назва Монастирище. За іншою ж легендою, за кріпосного права на острові була каторга для жінок-черниць iз монастирів, які не втрималися перед гріхом перелюбства і спокутували його тим, що кожного дня носили землю в пеленах на вершину скелі. Тому острів і був для них уже не звичайним монастирем, а специфічним монастирищем.

У Монастирищі можна знайти камені чоловічої та жіночої сили та камінь, що здійснює бажання. Про те, що це місце мало славу сакрального, свідчить і те, що в Монастирище приїздила мати Миколи Гоголя. Вона просила зупинити смерті її новонароджених дітей.

На території ландшафтного заказника мешкають 9 видів земноводних, 6 рептилій, 43 види птахів та 11 видів ссавців. Серед цікавих тварин – орел-змієїд з роду яструбових і найбільша в Україні зелена ящірка, хвіст якої у два рази довший за тулуб. Крім того, тут досить-таки різноманітна флора, а також є велика кількість рослин, занесена до Червоної Книги України та Європейського списку рідкісних рослин.

Місто Кропивницький

Справжня перлина України, сучасне місто з кількістю населення понад 230 тисяч. Кропивницький – це адміністративний центр Кіровоградської області. Варто відмітити, що відпочинок у місті – своєрідна культурно-мистецька насолода, поєднана з натхненням від споглядання прекрасних споруд. Кропивницький дуже компактний і має чудове транспортне сполучення.

Перша локація, котра заслуговує нашої уваги, – це драматичний театр. До речі, місто іменується на честь легендарного театрала. Кропивницький дійсно може пишатися Кіровоградським академічним українським музично-драматичним театром ім. М. Кропивницького, розташованим на одній із найчарівніших вулиць міста – Дворцовій.

І ми прямуємо одразу туди. На Дворцовій знаходяться основні розважальні заклади, тут відбуваються масштабні фестивалі. А віднедавна звеселяє погляди присутніх різнокольорова алея парасольок.

Дуже радять приїхати місцеві жителі навесні, адже саме тоді прекрасний Дендропарк у центрі Кропивницького постає в усій красі. На його території розпускаються тисячі яскравих тюльпанів.

Це видовище можна порівняти з парками, що знаходяться в Нідерландах. Територія дендропарку заповнена атракціонами та розважальними закладами. Саме тому мандрівники не будуть сумувати під час екскурсії. Є тут і низка ресторанів та кафетеріїв.

Особливої уваги потребує синагога. Цю величну будівлю звели в 1897 році. Створенням архітектурного проєкту займався спеціаліст Олександр Лишневський. Він зробив вибір на користь мавританського стилю.

Зараз Головна Синагога вважається міським центром єврейської культури. Її повинен побачити кожний мандрівник, оскільки видовище дійсно заворожує.

Неподалік від центру Кропивницького збереглися оборонні вали старовинної фортеці. Це – багатокутник, що своєю формою нагадує зірку, на кінцях якої розміщені бастіони. Раніше фортеця Святої Єлісавети слугувала штабом військового командування.

Проте в 1784 році її повністю роззброїли. Тепер тут знаходяться меморіали Вічного Вогню та старовинні гармати. Усі експонати ідеально збереглися, тому ви зможете оцінити атмосферу минулих віків.

У місті є незвичайної краси споруда, зведена з початком ХІХ століття. Донедавна тут діяв пологовий будинок ім. Святої Анни, але у 2016 році його закрили. Нині будівля з тривогою очікує своєї подальшої долі.

Напевно, найбільшою гордістю кропивничан є пам’ятник Ангелу Охоронцю. Зведено монумент у 2004 році на честь 25-річчя міста.